Розділ «Основні етапи Історичного розвитку виду Людина розумна»

Формування людини як біологічного виду відбулося в 4 етапи еволюції в межах родини Гомініди: мавпоподібні попередники людини, найдавніші люди, давні люди і сучасні люди.

Мавпоподібні попередники людини

Найдавніші люди – архантропи

Приблизно 1,5 млн років тому на землі з'явилися перші люди – архантропи. Вивчено досить велику кількість форм найдавніших людей. Найбільш відомі: пітекантроп (Ява), синантроп (Китай), гейдельберзька людина (Середня Європа), атлантроп (Алжир та Марокко) та ін. Загалом усі без винятку різновиди архантропів належать до виду Homo erectus – "людина прямоходяча, або випрямлена", що мешкав на земній кулі приблизно 1,5-0,3 млн років тому. Порівняно з Людиною вмілою, архантропи характеризувалися значно більшими розмірами тіла (160-170 см), об'ємом головного мозку (в середньому 1029 см3). Крім того, їм були властиві масивна будова черепа зі спадистим лобом, сильний розвиток надбрівного валика, важка нижня щелепа без справжнього підборідного виступу, великі зуби, низьке чоло і плоский ніс. Архантропи у своїй діяльності широко використовували такі знаряддя, як рубила, скребла, наконечники. Вони з успіхом полювали на великих ссавців і птахів. Жили, в основному, в печерах, здатні були будувати примітивні укриття з великого каменю. На місці постійних стоянок, зазвичай, розводили вогонь. З архантропами пов'язана ашельсько археологічна культура, визначною рисою якої є поширення кам'яного рубила.

Давні люди – палеоантропи

Нові люди – неоантропи

Виникнення людей сучасного фізичного типу пов'язували з рубежем мустьє – верхнього палеоліту (близько 40 тис. років тому). Проте, нові палеоантропічні відкриття та успіхи молекулярної біології змусили вчених переглянути усталені погляди. Більшість сучасних науковців погоджуються з думкою про те, що перші неоантропи постали приблизно 100 тис. років тому. Процес формування неоантропів відбувався, неймовірніше, в одній, досить широкій зоні (моноцентризм), яка охоплювала Північно-Східну Африку,

Передню Азію, Південну та Південно-Східну Європу. За місцем знахідки викопних людей сучасного типу назвали кроманьйонцями (Homo sapiens). Кроманьйонці є першими відомими представниками Homo sapiens у Європі. Перший кістяк кроманьйонця було знайдено 1868 року в гроті Кро-Маньйон в департаменті Дордонь у Франції. Вважається, що вони прийшли на зміну неандертальцям на Середньому Сході, в Африці, Європі й Азії близько 40 000 років тому і проіснували до 10 000 років тому. Важко вказати точний час та причину зникнення кроманьйонців. Це були високі, могутньої статури люди, у яких суцільний надбрівний валик відсутній, є підборідний виступ, що свідчить про розвиток мови. Жили в печерах, володіли наскельним живописом, носили одяг. Відрізнялись від своїх сучасних нащадків тільки дещо більшим об'ємом мозку (1700-1800 см3) і більш міцною будовою тіла. Займалися полюванням на великих звірів-бізонів, мамонтів, оленів, печерного ведмедя і диких коней. Кроманьйонці створювали наскальні малюнки, гравюри, скульптури, прикраси та музику.

Зображення коня (печера Альта міра, Іспанія)

Безпосередніми попередниками людей були австралопітеки. Австралопітеки – прямоходячі мавпи (маса близько 20-65 кг, зріст 100-150 см), що жили на Землі 6-4 млн років тому. Ці "мавполюди" були першими істотами на Землі, які засвоїли прямоходіння. Вони ходили на коротких ногах, досить повільно, короткими кроками. Об'єм мозку складав у деяких видів близько 520 см3, що більше, ніж у сучасних людиноподібних (у шимпанзе – 345 см3, горили – 420 см3). Австралопітеки жили на відкритих просторах, де займалися полюванням і збирали рослинну їжу. У своїй діяльності використовували велику гальку, а також довгі кістки великих копитних. Нижні кінцівки австралопітеків були довшими, ніж верхні, і служили виключно для пересування; верхні звільнялися для трудової діяльності. Р. Дарт, Л. Лікі, Р. Брум та інші дослідники розрізняють серед австралопітеків дві великі гілки: грацильних, або ранніх, та масивних, або пізніх. Грацильні австралопітеки представлені двома біологічними видами – австралопітек африканський та австралопітек афарський. На думку більшості сучасних фахівців, подальша еволюція предків людини пов'язана лише з грацильними австралопітеками.

У 1960 році Л. Лікі виявив рештки гомінідів, які нагадували грацильних австралопітеків, відрізняючись від них відносно великим об'ємом мозку – близько 660 см3. їм дали видову назву Homo habilis – "людина вміла". У Східній Африці вже відомо близько двох десятків кісткових решток представників цього виду. Більшість знахідок Homo habilis датується 2-1,7 млн років тому. Представники виду Людина вміла були першими істотами на Землі, які перейшли до систематичного виготовлення штучних знарядь із каменю, кістки та інших матеріалів. Ці знаряддя належать до олдувайської (олдованської) археологічної культури.

Найдавніші люди – архантропи

Приблизно 1,5 млн років тому на землі з'явилися перші люди – архантропи. Вивчено досить велику кількість форм найдавніших людей. Найбільш відомі: пітекантроп (Ява), синантроп (Китай), гейдельберзька людина (Середня Європа), атлантроп (Алжир та Марокко) та ін. Загалом усі без винятку різновиди архантропів належать до виду Homo erectus – "людина прямоходяча, або випрямлена", що мешкав на земній кулі приблизно 1,5-0,3 млн років тому. Порівняно з Людиною вмілою, архантропи характеризувалися значно більшими розмірами тіла (160-170 см), об'ємом головного мозку (в середньому 1029 см3). Крім того, їм були властиві масивна будова черепа зі спадистим лобом, сильний розвиток надбрівного валика, важка нижня щелепа без справжнього підборідного виступу, великі зуби, низьке чоло і плоский ніс. Архантропи у своїй діяльності широко використовували такі знаряддя, як рубила, скребла, наконечники. Вони з успіхом полювали на великих ссавців і птахів. Жили, в основному, в печерах, здатні були будувати примітивні укриття з великого каменю. На місці постійних стоянок, зазвичай, розводили вогонь. З архантропами пов'язана ашельська археологічна культура, визначною рисою якої є поширення кам'яного рубила.

Давні люди – палеоантропи

Нові люди – неоантропи

Виникнення людей сучасного фізичного типу пов'язували з рубежем мустьє – верхнього палеоліту (близько 40 тис. років тому). Проте, нові палеоантропічні відкриття та успіхи молекулярної біології змусили вчених переглянути усталені погляди. Більшість сучасних науковців погоджуються з думкою про те, що перші неоантропи постали приблизно 100 тис. років тому. Процес формування неоантропів відбувався, наймовірніше, в одній, досить широкій зоні (моноцентризм), яка охоплювала Північно-Східну Африку,

Передню Азію, Південну та Південно-Східну Європу. За місцем знахідки викопних людей сучасного типу назвали кроманьйонцями (Homo sapiens). Кроманьйонці є першими відомими представниками Homo sapiens у Європі. Перший кістяк кроманьйонця було знайдено 1868 року в гроті Кро-Маньйон в департаменті Дордонь у Франції. Вважається, що вони прийшли на зміну неандертальцям на Середньому Сході, в Африці, Європі й Азії близько 40 000 років тому і проіснували до 10 000 років тому. Важко вказати точний час та причину зникнення кроманьйонців. Це були високі, могутньої статури люди, у яких суцільний надбрівний валик відсутній, є підборідний виступ, що свідчить про розвиток мови. Жили в печерах, володіли наскельним живописом, носили одяг. Відрізнялись від своїх сучасних нащадків тільки дещо більшим об'ємом мозку (1700-1800 см3) і більш міцною будовою тіла. Займалися полюванням на великих звірів-бізонів, мамонтів, оленів, печерного ведмедя і диких коней. Кроманьйонці створювали наскальні малюнки, гравюри, скульптури, прикраси та музику.

Зображення коня (печеро Альтаміра, Іспанія)

Характерна риса антропогенезу – однонаправленість еволюційних перетворень, пов'язаних з поступовим розвитком прямоходіння, з наростанням здібності до накопичення і практичного використання інформації про навколишнє середовище (розвиток руки і мозку), удосконалення способу життя.