Розділ «Особистість та її формування: виховання і самовиховання»

Особистість – це цілісна людська індивідуальність у єдності 77 природних і соціальних якостей. Народившись як індивід, людина завдяки спілкуванню поступово засвоює соціальний досвід людства, приєднується до системи суспільних відносин та розвивається як особистість. Біологічною основою розвитку особистості є спадковість, становлення якої залежить від умов середовища. Відмінності психофізіологічних процесів визначаються особливостями будови та функцій великого мозку, розмірами нервових центрів кори, кількістю нейронів, особливостями будови та функцій аналізаторів тощо. Соціальною основою розвитку особистості є: праця, суспільний спосіб життя, мова і мислення. Особистість формується тільки з виникненням свідомості та самосвідомості.

Система стійких компонентів, які характеризують найважливіші сторони особистості, є структурою особистості. Найбільшої популярності набула структура особистості К. Платонова, в якій виділяють чотири підструктури:

1) підструктура спрямованості (охоплює систему ставлення до людей, до самої себе, до праці та моральні якості людини);

2) підструктура соціального досвіду (знання, уміння, навички, набуті через навчання та виховання);

3) підструктура форм відображення (охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів);

4) біологічно обумовлена підструктура (індивідуальні типологічні особливості, які визначаються типом ВНД, домінантністю півкуль і типом темпераменту, а також статеві та вікові особливості).

Будь-який тип поведінки людини розвивається у межах генетично визначеної норми реакції (спадковість), але конкретна його реалізація визначається умовами середовища, навчанням і вихованням (соціальні чинники).