Розділ «18»

айя тихо сиділа й спостерігала за трьома чоловіками. Їй потрібен був якийсь час, щоб оклигати після електрошоку, і в неї пекло в грудях та лівому плечі. Доки вона була непритомною, вони розрізали старий ремінь вентилятора і зв’язали її ноги. Її руки були в наручниках, просунутих під стільцем. У ту мить вона намагалася приборкати гнів і знайти в своєму серці спокійний закуток. Майя наказувала собі думати про камінь, як казав батько. Чорний гладкий камінь. Витягти його з холодної гірської криниці і тримати в руці.

— Чому вона мовчить? — запитав Боббі Джей. — На її місці я б обізвав тебе виродком.

Пастух подивився на Майю і засміявся.

— Вона намагається придумати, як перерізати тобі горло. Батько навчив її вбивати людей, коли вона була ще маленькою. — Круто.

— Ні, це божевілля, — відповів Пастух. — Інший Арлекін, ця ірландка Благословенна Мати, поїхала до якогось сицилійського міста і за десять хвилин вбила тринадцятьох. Вона намагалася врятувати католицького священика, якого викрали місцеві мафіозі, що працювали найманцями. У священика стріляли, і він стік кров’ю, а Благословенна Мати втекла. А тепер, клянуся Богом, у невеличкій церкві біля дороги на північ від Палермо є вівтар із портретом Благословенної Матері як Янгола Смерті. До біса. Клята психопатка, ось вона хто.

Чухаючись і жуючи гумку, Тейт підійшов до стільця й нахилився вперед так, що його рот опинився за кілька дюймів від Майїного обличчя.

— Так ось що ти робиш, красунечко? Думаєш про те, як нас убити? Як недобре.

— Тримайтесь від неї подалі, — сказав Пастух. — Просто залиште її на стільці. Не розмикайте наручників. Не давайте їй їсти чи пити. Я повернусь, як тільки знайду Прітчетта.

— Зрадник. — Майї слід було мовчати. Слова нічого б не виправили, але це слово, здавалось, само злетіло з її вуст.

— Так називають того, хто вчинив зраду, — відповів Пастух. — Але чи ти знаєш яку? Мені нічого зраджувати. Арлекінів більше не існує.

— Ми не можемо дозволити Табула взяти все під контроль.

— У мене є новини для тебе, Майє. Арлекіни тепер без роботи, бо Брати більше не вбивають Мандрівників. Вони збираються схопити їх і використовувати їхню силу. Нам це треба було зробити давно.

— Ти не заслуговуєш звання Арлекіна. Ти зрадив пам’ять своєї родини.

— І мій дід, і мій батько піклувалися тільки про Мандрівників. Жоден з них ніколи не думав про мене. Те саме було з тобою, Майє. Ми росли разом з тими, хто свято вірив у справу, якої більше нема.

Пастух повернувся до Боббі Джея і Тейта.

— Не випускайте її з виду, — сказав він і вийшов з кімнати.

Тейт підійшов до столу й узяв до рук Майїн кидальний ніж.

— Подивись на це, — сказав він братові. — Чудово збалансований.

— Ми заберемо ножі, її арлекінський меч і грубенькі гроші як винагороду, коли повернеться Пастух.