Монобактами

Протиінфекційні лікарські засоби

А також синтезовані нові підкласи макролідів – кетоліди та азаліди, які мають цікаву фармакокінетику, що дозволяє отримувати більш розширений спектр протимікробної активності і покращену тканинну проникність.

Кларитроміцин (клацид) у 2-4 рази активніший за еритроміцин у відношенні стафілококів і стрептококів. Ефективний при інфекціях, викликаних Micobacterium avium intracellulare і Helicobacter pylory. Роль інших макролідів, що демонструють у високих дозах порівнянну бактеріологічну ефективність при терапії Н. руіог-асоційованої патології шлунка і дванадцятипалої кишки, вимагає уточнення.

Добре всмоктується з ШКТ, зокрема після їди. Максимальне накопичення спостерігається в легеневій тканині, рідині, що вистилає слизову бронхів, у бронхіальному секреті, слині, мигдаликах, середньому вусі, синусах, слизовій ШКТ, передміхуровій залозі, кон'юнктиві і тканинах ока, шкірі, жовчі, уретрі, матці, придатках і плаценті. У тканини мозку не проходить. Частково метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту. Виділяється нирками, що слід враховувати при порушенні їх функції. Діє дещо триваліше, ніж еритроміцин. Τ½ для кларитроміцину приблизно в 3 рази більше, ніж для еритроміцину.

Ефективним напівсинтетичним макролідом є також рокситроміцин (рулід). Він має широкий антибактеріальний спектр дії. Добре всмоктується при прийомі всередину.

Азаліди хімічно відрізняються від макролідів, проте за основними властивостями схожі з ними. Один із препаратів цієї групи, азитроміцин (сума- мед), у 2-4 рази менш активний за впливом на стафілококи і стрептококи, ніж еритроміцин, але перевершує останній за впливом на Haemophilus influenzae, а також на грамнегативні коки. Погано всмоктується в кишечнику, особливо при наявності харчового вмісту. Для азитроміцину характерне накопичення у високих концентраціях в клітинах – він може перевищувати концентрації в плазмі крові в 10-100 разів. Діє тривало. Τ½ = 2-4 дні (для еритроміцину Τ½ = 2-5 год). Через гематоенцефалічний бар'єр не проходить. Виділяється нирками в незміненому вигляді.

Приймають останні два препарати ентерально. Із ПЕ іноді відзначаються нудота, діарея, рідко виникає зниження слуху. Вартість їх вища, ніж еритроміцину.

Телітроміцин – напівсинтетичний антибіотик (похідний еритроміцину) з групи макролідів, перший представник підкласу кетолідів, для перорального застосування. Його було синтезовано у 1998 році. Телітроміцин має бактеріостатичну дію та широкий спектр антибактеріальної активності. До препарату чутливі стрептококи, стафілококи, нейсерії, лістерії, легіонели, збудники дифтерії та кашлюку, гемофільна паличка, Moraxella catarrhalis (у тому числі продуценти β-лактамаз), ентерококи, мікоплазми, хламідії, частина анаеробів (пептострептококи). Чутливість до телітроміцину збудників значно переважає чутливість до еритроміцину, в тому числі у S. aureus та S. pneumoniae, що нечутливі до еритроміцину. Нечутливими до препарату є MRSA, Р. aeruginosa, В. fragilis, Acinetobacter, більшість представників родини Enterobacteriacae.

Зазвичай макроліди описуються як бактеріостатичні препарати, хоча в певних умовах, залежних від виду мікроорганізму, концентрації антибіотика і розміру мікробного навантаження, можна спостерігати і бактерицидну дію (наприклад, відносно S. pyogenes, S.pneumoniae, N. meningitidis, збудників кашлюку, дифтерії).

Макроліди другої "нової" генерації (рокситроміцин, кларитроміцин, азитроміцин, диритроміцин, телітроміцин) – найбезпечніші препарати для застосування, "ідеальні" антибіотики у лікуванні респіраторних інфекцій. Унікальними властивостями цих препаратів є проантибіотичний ефект (дія макролідів навіть у субінгібуючих концентраціях і пов'язане з цим підвищення захисних сил організму). Вони володіють високим ступенем внутрішньоклітинного проникнення – для лікування інфекцій, що спричинені внутрішньоклітинними патогенами (мікоплазмами, хламідіями, легіонелами тощо).

Небактерійна активність. Макроліди характеризуються не тільки антимікробною дією, але й небактерійною активністю, що дає насамперед протизапальний ефект. Ці особливості, разом з активністю проти S. pneumoniae і М. pneumoniae, послужили підставою для вивчення ефективності макролідів при бронхіальній астмі й атеросклерозі.

Унікальність їхньої фармакокінетики полягає в тому, що макроліди (особливо азаліди) накопичуються у макрофагах, які транспортують лікарські засоби до місця запалення; також тривалість протимікробної дії визначається тривалістю життя макрофагів (5-7 діб). їхній вплив поширюється й на функції нейтрофілів: модифікуючи їх, макроліди проявляють прямий

синергізм з бактерицидною дією нейтрофілів, при низьких концентраціях цих антибіотиків – знижується вірулентність збудника і підвищується активність нейтрофілів). Тому in vivo (в організмі людини) проявляється сумарно більший ефект, ніж in vitro, що отримало назву "макролідний парадокс". Антиоксидантні ефекти макролідів дозволяють проявляти протизапальні, не пов'язані з протимікробними, властивості, зокрема підвищувати синтез ендогенних глюкокортикоїдів (кларитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), знижувати синтез прозапальних цитокінів, концентрацію ЦІК у сироватці крові (14- та 15-членні макроліди (азитроміцин) і підвищувати вироблення моноцитами IL1.

Профілактика інфекцій. Еритроміцин з профілактичною метою застосовується в таких клінічних ситуаціях: селективна деконтамінація кишечника перед колоректальними операціями (кишечнорозчинні форми); санація носив СІ. diphtheriae. Рокситроміцин застосовується з метою профілактики бактерійного ендокардиту в групах ризику при непереносимості пеніцилінів. Азитроміцин застосовується для запобігання спалахам поза- лікарняної пневмонії в організованих колективах (військовослужбовці), малярії Р. falciparum, Р. vivax в ендемічних вогнищах, а також з метою санації носіїв N. meningitidis. Ефективність кларитроміцину, рокситроміцину, азитроміцину доведена в рамках тривалої профілактики МАС-інфекцій у хворих на СНІД з вираженим зниженням рівня СD4+-лімфоцитів, а також для профілактики церебрального токсоплазмозу.

Резистентність. Широке застосування макролідів обумовлює зростання стійкості серед штамів S.pneumoniae і S. pyogenes – основних збудників позалікарняних пневмоній і гострого тонзилофарингіту. Відомо, що стійкість мікроорганізмів до макролідів визначається двома механізмами: модифікацією мішені їх дії (внаслідок вироблення мікроорганізмами ферменту метилази еритроміцинрезистентності – характерно для S. aureus, М. pneumoniae, 5. pneumoniae, S. pyogenes, Enterococcus spp. i Bacteroides spp.) і активним виведенням препарату (еффлюксом) з мікробної клітини (характерно для S.pneumoniae, S.pyogenes, S.epidermidis, S.aureus, Enterococcusspp.).

Протипоказання. Абсолютні (ризик/ефект): гіперчутливість негайного типу; вагітність (кларитроміцин). Відносні (ризик/ефект): вагітність (мідекаміцин, рокситроміцин, азитроміцин); грудне вигодовування (азитроміцин, кларитроміцин, мідекаміцин); важка печінкова недостатність (азитроміцин).

Особливості застосування. ЛЗ, які можуть безпечно застосовуватися у вагітних, еритроміцин, спіраміцин, азитроміцин і джозаміцин. У період вагітності не рекомендоване застосування кларитроміцину, а також еритроміцину естолату. Обмеження застосування макролідів при грудному вигодовуванні обумовлені виключно їх проникненням у молоко і невивченістю впливу цих ЛЗ на новонароджених.

Макроліди з успіхом можуть застосовуватися у дітей до 16-річного віку. Виняток: дотепер не досліджені безпека й ефективність для дітей до б міс. кларитроміцину і суспензії азитроміцину, для осіб до 16 років – таблеток, капсул, дорослої суспензії і розчину азитроміцину.

У геріатрії. Спостережуване з віком помірне зниження функції виділення нирок і функцій печінки не вимагає корекції дозування макролідів.

Супутня патологія. Коректування дози кларитроміцину потрібне у випадках вираженої ниркової недостатності. Макроліди слід з обережністю застосовувати при важких ураженнях печінки у зв'язку з можливим холестатичним ефектом. Гемодіаліз не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику макролідів.

Небажані поєднання:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Монобактами“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами
  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби