► Астемізол, терфенадин; лінкозаміди, хлорамфенікол.
► Підвищення сироваткової концентрації, можливість токсичного ефекту (окрім 16-членних макролідів).
► Ксантини (крім дифіліну); карбамазепін; циклоспорин; вальпроєва кислота; непрямі антикоагулянти.
Основною причиною обмеження застосування макролідів з іншими препаратами є їх взаємодія з системою цитохрому Р450 у печінці й ентероцитах. Слід уникати подібних комбінацій у зв'язку з підвищенням ризику гепатотоксичності або подовження інтервалу QT з розвитком шлуночкових аритмій.
Вплив на ступінь всмоктування азитроміцину мають магній або алюміній, що міститься в антацидах.
Комбінація макролідів з іншими антибіотиками може забезпечити синергідну або адитивну дію. Комбінація β-лактамів, рифампіцину з бактерицидними дозами макролідів можлива при емпіричній терапії важких позалікарняних пневмоній і призначена для дії на атипові збудники, відносно яких неефективні β-лактами.
Зважаючи на ідентичність механізму антимікробної дії, неадекватним видається поєднання макролідів з лінкозамідами і хлорамфеніколом. Слід уникати конкурентного призначення еритроміцину з пеніциліном у випадках, коли потрібен негайний бактерицидний ефект останнього (менінгіт, сепсис). Рифампіцин, що включається сумісно з кларитроміцином у схеми терапії Інфекцій, викликаних Mycobacterium spp. і Legionella spp., прискорює метаболізм і значно знижує сироваткову концентрацію останнього.
Комбіноване застосування макролідів можливе з β лактамами, фторхінолонами, аміноглікозидами, рифампіцином.
Побічні ефекти. Макроліди характеризуються доброю переносимістю. Найчастіше ПЕ спостерігаються з боку ШКТ – нудота, блювання, зміна смаку (кларитроміцин), біль і неприємні відчуття в животі, діарея. У разі застосування азитроміцину і кларитроміцину їх частота сягає 10%, але може доходити до 30 % при застосуванні еритроміцину. При застосуванні джозаміцину, кларитроміцину, спіраміцину і високих доз еритроміцину (>4 мг/добу) можливий розвиток гострого холестатичного гепатиту. При проведенні високодозованої терапії еритроміцином у терміни від 1,5 до 8 діб можливе також оборотне зниження слуху. Високі дози еритроміцину, телітроміцину і спіраміцину можуть викликати подовження інтервалу QT і виникнення шлуночкової тахікардії типу "torsades de pointes".
Спостерігаються перехресні алергійні реакції до всіх макролідів. При застосуванні азитроміцину характерною рисою є відновлення алергії у віддалені терміни після припинення симптоматичної терапії, що вимагає спостереження протягом 3-4 тижнів.
Макроліди можуть сприяти зміні біоценозу кишечника. Проте клінічного значення це набуває в окремих випадках при розвитку асоційованого псевдомембранозного коліту, викликаного СІ. difficile, діареї, вагінального або орального кандидозу.
Анафілаксія, набряк Квінке, гострий холестатичний гепатит, кардіотоксична дія, псевдомембранозний коліт, гострий інтерстиційний нефрит, зниження слуху (оборотне), які можуть (рідко) виникнути при застосуванні макролідів, вимагають особливої уваги і відміни препарату.
Аміноглікозиди
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Монобактами“ на сторінці 3. Приємного читання.
