За ступенем активності відносно синьогнійної інфекції цефлоспорини III покоління розміщуються наступним чином: цефтазидим > цефоперазон/сульбактам > цефоперазон = цефтизоксим > моксалактам.
Цефалоспорини IV покоління мають активність щодо Р aeruginosae на рівні іміпенему, проте поступаються нею перед цефтазидимом, меропенемом, ципрофлоксацином, ала перевищують таку активність у аміноглікозидів.
Цефалоспорини V покоління мають іншу особливість щодо впливу на Р aeruginosa – їх використовують у разі наявності резистентних форм цього збудника.
Протипоказання і застереження. Алергійні реакції. Протипоказані бета-лактами тільки у разі документованої гіперчутливості. Алергійні реакції частіше відзначаються при застосуванні пеніцилінів (5-Ю %), рідше – цефа- лоспоринів (2 %), карбапенемів і монобактамів (менше 1 %). При гіперчутливості до пеніциліну в анамнезі існує ризик перехресної реакції з іншими бета-лактамами: частота алергійних реакцій на цефалоспорини збільшується до 10% у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну. При вказівці в анамнезі на важкі реакції гіперчутливості до пеніциліну (анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм) застосування інших беталактамів не допускається. При вказівці в анамнезі на помірні реакції до пеніциліну (кропив'янка, риніт, еозинофілія й ін.) у разі крайньої необхідності допускається застосування цефалоспоринів або карбапенемів. У цьому випадку, зважаючи на можливу перехресну реакцію на інші бета-лактами, перше введення антибіотика можливе тільки в умовах, що гарантують надання невідкладної допомоги.
Вагітність. Усі бета-лактами відносяться до категорії В: дослідження на тваринах не виявили токсичної дії на плід і новонародженого, проте спостереження на людях не проводилися. При необхідності бета-лактами можна застосовувати для лікування інфекцій у вагітних.
Порушення функції нирок. Більшість бета-лактамів не має нефротоксичної дії, вони безпечні в терапевтичних дозах, зокрема, у пацієнтів із захворюваннями нирок. Погіршення функції нирок відзначене при застосуванні перших цефалоспоринових антибіотиків (цефалоридин). Подальші ЛЗ були позбавлені прямої нефротоксичної дії, за винятком цефалотину, застосування якого в поєднанні з аміноглікозидами може супроводжуватися певною нефротоксичністю. При використанні метициліну описаний розвиток інтерстиційного нефриту, з лихоманкою, шкірним висипом, еозинофілією, протеїнурією, гематурією. Ризик розвитку цього ускладнення істотний при застосуванні інших пеніциліназостійких пеніцилінів (оксацилін, клоксацилін, диклоксацилін).
Гепатотоксичність. Транзиторне підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази (ЛФ) можливе при застосуванні будь-яких бета-лактамів. Ці реакції проходять самостійно і не вимагають відміни ЛЗ. Описаний розвиток гепатиту при використанні оксациліну і треонаму. Розвиток холелітіазу можливий при прийомі цефтріаксону. Цефтріаксон не слід призначати недоношеним новонародженим, оскільки у нього є здатність витісняти білірубін із зв'язку з білками плазми і викликати жовтяницю.
Реакціїшлунково-кишкового тракту. Нудота, блювання і діарея можуть спостерігатися при застосуванні всіх бета-лактамів, при пероральному застосуванні ампіциліну. У окремих випадках можливий розвиток антибіотик-асоційованої діареї, викликаної E. difficile.
Гематологічні реакції. Такі реакції, як лейкопенія, тромбоцитопенія, мало характерні для бета-лактамів. Застосування деяких цефалоспоринів і карбоксипеніцилінів може призвести до геморагічного синдрому. Цефалоспорини, що мають у структурі метилтіотетразольне кільце (цефамандол, цефотетан, цефоперазон, цефметазол), мають здатність викликати гіпопротромбінемію внаслідок порушення всмоктування вітаміну К в кишечнику; рідше спостерігаються кровотечі. До цієї реакції призводять недостатність харчування, ниркова недостатність, цироз печінки, злоякісні пухлини. Таким пацієнтам слід з обережністю призначати вказані ЛЗ перед операціями.
Розвиток геморагічного синдрому на фоні застосування карбеніциліну або тикарциліну пов'язаний з порушенням функції мембран тромбоцитів. Дані ЛЗ слід також з обережністю призначати перед операціями і контролювати час кровотечі.
Порушення толерантності до алкоголю. При одночасному прийомі алкоголю цефалоспорини, що мають в структурі метилтіотетразольне кільце (цефамандол, цефотетан, цефоперазон, цефметазол), можуть викликати дисульфірамподібні реакції при прийомі алкоголю. Пацієнти, що отримують лікування цими антибіотиками, повинні бути обізнані про можливість такої реакції.
Взаємодія. Сумісне застосування цефалоспоринів з аміноглікозидами, діуретинами частіше призводить до розвитку нефротоксичної дії (див. у попередньому розділі).
Побічна і токсична дія цефалоспоринів. Цефалоспорини у значного відсотка хворих викликають алергійні реакції. Іноді відзначається перехресна сенсибілізація з пеніцилінами. Із неалергічних ускладнень можливе ураження нирок (спостерігається в основному при використанні цефалоридину і цефрадину). Подальші ЛЗ були позбавлені прямої нефротоксичної дії, за винятком цефалотину, застосування якого може супроводжуватися помірно вираженою нефротоксичністю.
При прийомі цефтріаксону можливий розвиток холелітіазу. Також цефтріаксон не слід призначати недоношеним новонародженим, оскільки у нього є здатність витісняти білірубін із зв'язку з білками плазми і викликати жовтяницю.
Застосування деяких цефалоспоринів і карбоксипеніцилінів може призвести до геморагічного синдрому. Цефалоспорини, що мають у структурі метилтіотетразольне кільце (цефамандол, цефотетан, цефоперазон, цефметазол), мають здатність викликати гіпопротромбінемію внаслідок порушення всмоктування вітаміну К в кишечнику; рідше спостерігаються кровотечі. До цієї реакції призводять недостатність харчування, ниркова недостатність, цироз печінки, злоякісні пухлини. Таким пацієнтам слід з обережністю призначати вказані ЛЗ перед операціями. Крім того, може виникати пригнічення кровотворення (частіше невелика лейкопенія).
Багато препаратів викликають місцеву подразнюючу дію (особливо цефалотин). У зв'язку з цим при внутрішньом'язовому введенні можуть виникати біль, інфільтрати, а при внутрішньовенному – флебіти. Слід також враховувати можливість суперінфекції. Ентеральне вживання препаратів може викликати диспепсичні явища. При призначенні деяких препаратів (цефоперазон і ін.) іноді відзначається гіпопротромбінемія.
Карбапенеми
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цефалоспорини“ на сторінці 3. Приємного читання.
