Цефалоспорини

Протиінфекційні лікарські засоби

За ступенем активності відносно синьогнійної інфекції цефлоспорини III покоління розміщуються наступним чином: цефтазидим > цефоперазон/сульбактам > цефоперазон = цефтизоксим > моксалактам.

Цефалоспорини IV покоління мають активність щодо Р aeruginosae на рівні іміпенему, проте поступаються нею перед цефтазидимом, меропенемом, ципрофлоксацином, ала перевищують таку активність у аміноглікозидів.

Цефалоспорини V покоління мають іншу особливість щодо впливу на Р aeruginosa – їх використовують у разі наявності резистентних форм цього збудника.

Протипоказання і застереження. Алергійні реакції. Протипоказані бета-лактами тільки у разі документованої гіперчутливості. Алергійні реакції частіше відзначаються при застосуванні пеніцилінів (5-Ю %), рідше – цефа- лоспоринів (2 %), карбапенемів і монобактамів (менше 1 %). При гіперчутливості до пеніциліну в анамнезі існує ризик перехресної реакції з іншими бета-лактамами: частота алергійних реакцій на цефалоспорини збільшується до 10% у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну. При вказівці в анамнезі на важкі реакції гіперчутливості до пеніциліну (анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм) застосування інших беталактамів не допускається. При вказівці в анамнезі на помірні реакції до пеніциліну (кропив'янка, риніт, еозинофілія й ін.) у разі крайньої необхідності допускається застосування цефалоспоринів або карбапенемів. У цьому випадку, зважаючи на можливу перехресну реакцію на інші бета-лактами, перше введення антибіотика можливе тільки в умовах, що гарантують надання невідкладної допомоги.

Вагітність. Усі бета-лактами відносяться до категорії В: дослідження на тваринах не виявили токсичної дії на плід і новонародженого, проте спостереження на людях не проводилися. При необхідності бета-лактами можна застосовувати для лікування інфекцій у вагітних.

Порушення функції нирок. Більшість бета-лактамів не має нефротоксичної дії, вони безпечні в терапевтичних дозах, зокрема, у пацієнтів із захворюваннями нирок. Погіршення функції нирок відзначене при застосуванні перших цефалоспоринових антибіотиків (цефалоридин). Подальші ЛЗ були позбавлені прямої нефротоксичної дії, за винятком цефалотину, застосування якого в поєднанні з аміноглікозидами може супроводжуватися певною нефротоксичністю. При використанні метициліну описаний розвиток інтерстиційного нефриту, з лихоманкою, шкірним висипом, еозинофілією, протеїнурією, гематурією. Ризик розвитку цього ускладнення істотний при застосуванні інших пеніциліназостійких пеніцилінів (оксацилін, клоксацилін, диклоксацилін).

Гепатотоксичність. Транзиторне підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази (ЛФ) можливе при застосуванні будь-яких бета-лактамів. Ці реакції проходять самостійно і не вимагають відміни ЛЗ. Описаний розвиток гепатиту при використанні оксациліну і треонаму. Розвиток холелітіазу можливий при прийомі цефтріаксону. Цефтріаксон не слід призначати недоношеним новонародженим, оскільки у нього є здатність витісняти білірубін із зв'язку з білками плазми і викликати жовтяницю.

Реакціїшлунково-кишкового тракту. Нудота, блювання і діарея можуть спостерігатися при застосуванні всіх бета-лактамів, при пероральному застосуванні ампіциліну. У окремих випадках можливий розвиток антибіотик-асоційованої діареї, викликаної E. difficile.

Гематологічні реакції. Такі реакції, як лейкопенія, тромбоцитопенія, мало характерні для бета-лактамів. Застосування деяких цефалоспоринів і карбоксипеніцилінів може призвести до геморагічного синдрому. Цефалоспорини, що мають у структурі метилтіотетразольне кільце (цефамандол, цефотетан, цефоперазон, цефметазол), мають здатність викликати гіпопротромбінемію внаслідок порушення всмоктування вітаміну К в кишечнику; рідше спостерігаються кровотечі. До цієї реакції призводять недостатність харчування, ниркова недостатність, цироз печінки, злоякісні пухлини. Таким пацієнтам слід з обережністю призначати вказані ЛЗ перед операціями.

Розвиток геморагічного синдрому на фоні застосування карбеніциліну або тикарциліну пов'язаний з порушенням функції мембран тромбоцитів. Дані ЛЗ слід також з обережністю призначати перед операціями і контролювати час кровотечі.

Порушення толерантності до алкоголю. При одночасному прийомі алкоголю цефалоспорини, що мають в структурі метилтіотетразольне кільце (цефамандол, цефотетан, цефоперазон, цефметазол), можуть викликати дисульфірамподібні реакції при прийомі алкоголю. Пацієнти, що отримують лікування цими антибіотиками, повинні бути обізнані про можливість такої реакції.

Взаємодія. Сумісне застосування цефалоспоринів з аміноглікозидами, діуретинами частіше призводить до розвитку нефротоксичної дії (див. у попередньому розділі).

Побічна і токсична дія цефалоспоринів. Цефалоспорини у значного відсотка хворих викликають алергійні реакції. Іноді відзначається перехресна сенсибілізація з пеніцилінами. Із неалергічних ускладнень можливе ураження нирок (спостерігається в основному при використанні цефалоридину і цефрадину). Подальші ЛЗ були позбавлені прямої нефротоксичної дії, за винятком цефалотину, застосування якого може супроводжуватися помірно вираженою нефротоксичністю.

При прийомі цефтріаксону можливий розвиток холелітіазу. Також цефтріаксон не слід призначати недоношеним новонародженим, оскільки у нього є здатність витісняти білірубін із зв'язку з білками плазми і викликати жовтяницю.

Застосування деяких цефалоспоринів і карбоксипеніцилінів може призвести до геморагічного синдрому. Цефалоспорини, що мають у структурі метилтіотетразольне кільце (цефамандол, цефотетан, цефоперазон, цефметазол), мають здатність викликати гіпопротромбінемію внаслідок порушення всмоктування вітаміну К в кишечнику; рідше спостерігаються кровотечі. До цієї реакції призводять недостатність харчування, ниркова недостатність, цироз печінки, злоякісні пухлини. Таким пацієнтам слід з обережністю призначати вказані ЛЗ перед операціями. Крім того, може виникати пригнічення кровотворення (частіше невелика лейкопенія).

Багато препаратів викликають місцеву подразнюючу дію (особливо цефалотин). У зв'язку з цим при внутрішньом'язовому введенні можуть виникати біль, інфільтрати, а при внутрішньовенному – флебіти. Слід також враховувати можливість суперінфекції. Ентеральне вживання препаратів може викликати диспепсичні явища. При призначенні деяких препаратів (цефоперазон і ін.) іноді відзначається гіпопротромбінемія.

Наступний розділ:

Карбапенеми

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цефалоспорини“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини
  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби