Цефалоспорини

Протиінфекційні лікарські засоби

• 1. Для парентерального застосування: цефалотин, цефуроксим, цефотаксим, цефепім.

• 2. Для ентерального застосування: цефалексин, цефаклор, цефіксим.

Механізм дії. Діють цефалоспорини бактерицидно, що пов'язано з їх пригнічуючим впливом на утворення клітинної стінки (за рахунок ацетилування мембранних транспептидаз). Аналогічно пеніциліну вони пригнічують активність ферменту транспептидази, що бере участь у біосинтезі клітинної стінки бактерій.

Фармакокінетика. Більшість цефалоспоринів кислотолабільні або погано всмоктуються з травного тракту. Проте частина препаратів абсорбується достатньо добре, і тому їх вводять ентерально. Біодоступність останніх відповідає 50-90 %. Вони накопичуються у крові в бактерицидних концентраціях, що й забезпечує необхідний фармакотерапевтичний ефект.

Цефалоспорини легко накопичуються в легенях, серозних порожнинах, цефалотин і цефазолін добре проникають у кісткову тканину. Через гематоенцефалічний бар'єр препарати І і II покоління практично не проходять. Разом з тим, як уже зазначалося, багато цефалоспоринів III покоління проникають у тканини мозку.

У крові цефалоспорини частково зв'язуються з білками плазми (табл. 1.4). Більшість препаратів виділяється нирками (шляхом фільтрації і секреції), окремі препарати – переважно з жовчю в кишечник (цефоперазон, цефтріаксон).

Час"напівжиття" (ГЛ) і режим дозування розрізняються для конкретних препаратів різних поколінь. Для загального орієнтування див. дані, наведені в табл. 1.4.

Іноді цефалоспорини комбінують з інгібітором β-лактамаз – сульбактамом. Це підвищує їх ефективність при лікуванні бактерійних інфекцій. Одними з таких препаратів є сульперазон (цефоперазон + сульбактам), сульбактомакс (цефтріаксон -t-сульбактам)

Місце в антимікробній терапії. Застосовують цефалоспорини при захворюваннях, викликаних грамнегативними мікроорганізмами (наприклад, при інфекціях сечових шляхів), при інфікуванні грампозитивними бактеріями у разі неефективності або непереносимості пеніцилінів. При катаральній пневмонії (збудник – паличка Фрідлендера – Klebsiella pneumoniae) цефалоспорини є препаратами вибору. При інфекціях, пов'язаних із синьогнійною паличкою, призначають цефтазидим і цефоперазон. Препаратом вибору при гонореї є цефтріаксон. Для лікування менінгіту, викликаного менінгококами або пневмококами, слід використовувати препарати, які проходять через гематоенцефалічний бар'єр, наприклад, цефуроксим, цефалоспорини III покоління (крім цефоперазону і цефікси-

Таблиця 1.4

Фармакокінетика окремих цефалоспоринів для ентерального введення

ПоколінняПрепаратБіодоступність, %Зв'язування з білками плазми, %ТИ, годПеріодичність прийому препаратів
IЦефадроксил90201,1-1,5По 1 г 1 раз на добу або по 0,5 г через 12 год
Цефалексин905-150,9-1,3По 1 г через 6 год.
IIЦефаклор · Цефуроксим аксетил50; 5220-25; 500,7-0,8; 1,2-1,7По 0,25-0,5 г через 8-12год.
IIIЦефіксим50652,6-3,4По 0,2 г через 12 год. або по 0,4 г через 24 год.
Цефподоксим проксетил52402,2-2,5По 0,2-0,4 г через 12 год.

му). Ряд препаратів (цефокситин, цефтізоксим) ефективний при інфікуванні бактероїдами (Bacteroides fragilis).

З огляду на те, що цефалоспорини – це найбільш поширена і численна група серед антибактеріальних засобів, яка має достатньо широке коло показань, доцільно виділяти групу протисиньогнійних цефалоспоринів.

Невірно розглядати всі препарати, що входять до однієї групи цефалоспоринів (покоління), як взаємозамінні. Так, з-поміж цефалоспоринів III покоління клінічно значимою активністю щодо синьогнійної палички володіють тільки цефтазидим, цефоперазон, цефтизоксим та моксалактам. Тому навіть при отриманні даних у пробірці про чутливість Р. aeruginosae до цефотаксиму або цефтріаксону їх не слід застосовувати для лікування синьогнійної інфекції, позаяк результати клінічних випробувань свідчать про високу частоту неефективності.

Протисиньогнійними цефалоспоринами на сьогодні є (див. табл. 1.3):

• 1. Серед цефалоспоринів III покоління – цефтазидим, цефоперазон, цефтизоксим та моксалактам.

• 2. Серед цефалоспоринів IV покоління – цефепім, цефпіром.

• 3. Серед цефалоспоринів V покоління – цефтолозан, цефтобіпрол.

Цікавим засобом є моксалактам, який представляє різновид підгрупи цефалоспоринів – оксалактамів (оксацефалоспоринів), у біциклічній структурі якого сірка заміщена киснем. У порівнянні з такими препаратами, як цефотаксим і цефтизоксим, моксалактам має гіршу проти- стрептококову і протистафілококову активність. Одночасно він є досить активним відносно Н. influenzae, включаючи пеніциліназопродукуючі штами, гонококів і більшості ентеробактерій, що теж продукують беталактамази. Моксалактам пригнічує ріст багатьох штамів синьогнійної палички, хоча для цього необхідні відносно вищі концентрації, ніж при інфекціях, викликаних кишковою паличкою та клебсієлами. Моксалактам не гідролізується бета-лактамазами бактероїдів і пригнічує ріст В. fragilis, створюючи достатню концентрацію у системному кровотоку та вогнищі інфекції при найрізноманітніших інфекціях з важким перебігом, у тому числі при пневмоніях, бактеріемії, уросепсисі, остеомієліті, глибоких інфекціях шкіри, викликаних ентеробактеріями і синьогнійною паличкою. Він також надзвичайно ефективний при лікуванні лихоманки хворих з нейтропенією при підозрі на інфекцію. У цьому випадку лікування проводиться або тільки цефтазидимом, або його поєднанням з ванкоміцином.

Схожою активністю володіє цефоперазон, а також безумовно клінічно значимою є захищена форма цього засобу – цефоперазон+сульбактам (сульперазон).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цефалоспорини“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини
  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби