Розділ 1. Антибактеріальні засоби

Протиінфекційні лікарські засоби

Бета-лактамні антибіотики, що приймаються всередину, краще всмоктуються при низькій кислотності в шлунку. Деякі ліки, наприклад, слабкі кислоти (кетоконазол), краще всмоктуються при високому вмісті соляної кислоти в шлунку.

Функція нирок також змінюється з віком. Функція виділення нирок у новонароджених понижена і досягає рівня дорослих у віці 2-12 місяців. Тому у новонароджених період напіввиведення буде помітно більшим, що необхідно враховувати при дозуванні лікарських препаратів, які виділяються нирками.

З віком настає поступове фізіологічне зменшення швидкості клубочкової фільтрації. Таке явище зустрічається майже у всіх осіб старше 60 років. При цьому рівень сечовини і креатиніну в плазмі залишається в межах норми. На фоні вікового зменшення швидкості клубочкової фільтрації сповільнюється виведення тих антибіотиків, які виділяються нирками. Це може призвести, наприклад, до ото- або нефротоксичності при використанні аміноглікозидів.

Стан печінкових функцій. Багато антибіотиків у печінці піддаються біотрансформації. Деякі з них виділяються переважно з жовчю.

Майже у всіх довідниках про антибіотики вказується, що новонародженим хлорамфенікол і сульфаніламіди не призначаються через небезпеку гепатотоксичної дії. Печінка новонародженого недосконала. Хлорамфенікол (левоміцетин) у печінці – зв'язується з глюкуронідами. У новонароджених існує недостатність глюкуронілтрансферази, що призводить до накопичення в плазмі токсичних концентрацій незв'язаного хлорамфеніколу. Результатом є розвиток"сірого"синдрому; важкий колапс, нерідко зі смертельним закінченням.

Сульфаніламіди мають загальні активні центри зв'язування на сироваткових альбумінах з білірубіном. У новонароджених при призначенні сульфопрепаратів можливе значне підвищення непрямого білірубіну з розвитком білірубінової енцефалопатії.

Стан кісткової тканини. Тетрациклін не призначається у вагітних і дітей у віці до 8 років. Тетрациклін порушує процес утворення зубної емалі у дітей, а оскільки вони проникають через плаценту, то цей процес може початися ще внутрішньоутробно.

Крім тетрацикліну, у дітей не призначаються фторхінолони (ципро- флоксацин, пефлоксацин тощо). На тваринах доведено, що ця група препаратів викликає артропатії і порушення утворення хряща у молодняка.

На закінчення про вплив віку на вибір антимікробних препаратів слід зазначити, що алергійні реакції будь-якого типу частіше зустрічаються у немолодих хворих.

Генетичні аномалії. Серед генетичних аномалій, що впливають на вибір антимікробних засобів, одним із найбільш вивчених є дефіцит глюкозо-6- фосфатдегідрогенази (Г-б-ФДГ). Даний фермент, локалізований у мембрані еритроцита, впливає на її проникність. Особи з дефіцитом Г-б-ФДГ схильні до гемолітичних реакцій. Деякі речовини, зокрема сульфаніламіди, нітрофурани, хлорамфенікол, здатні блокувати Г-б-ФДГ. На фоні прийому цих препаратів дефіцит даного ферменту посилюється і розвивається гемоліз.

Цукровий діабет. Сульфаніламіди (особливо пролонгованої дії) і хлорамфенікол підсилюють гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини (толбутамід, хлорпропамід і ін.), що потрібно враховувати при такій комбінації.

Інші аспекти. Цефалоспорини, хлорамфенікол, ізоніазид, налідиксова кислота, нітрофурантоїн. бензилпеніцилін, стрептоміцин і тетрациклін можуть обумовлювати хибнопозитивну реакцію виявлення глюкози в сечі. Ця реакція має місце при використанні методик, які ґрунтуються на реакції відновлення. При застосуванні глюкозооксидазної методики визначення глюкози в сечі помилка виключається.

У хворих на цукровий діабет, особливо з ангіопатіями, порушене всмоктування при внутрішньом'язовому введенні. Це необхідно враховувати і при необхідності користуватися внутрішньовенним шляхом введення антибіотиків.

Вагітність. Майже всі хіміопрепарати в тому чи іншому ступені проникають через плаценту. Це створює можливість негативної дії на плід.

Так, наприклад, описані випадки втрати слуху у дітей, матерям яких під час вагітності вводили стрептоміцин. Крім того, при використанні деяких антибактеріальних препаратів, наприклад, тетрацикліну, у вагітних частіше можливий розвиток некрозу печінки, панкреатиту, ниркової недостатності.

Доведено також, що сироваткові концентрації при лікуванні ампіциліном у вагітних менші, ніж у невагітних жінок. Це пояснюють швидшим виведенням і збільшенням (за рахунок плода) об'єму розподілу. Висновок: для досягнення терапевтичного ефекту у вагітних дози ампіциліну повинні бути великими. Цілком імовірно, що це може стосуватися й інших антибіотиків.

Серйозних досліджень про тератогенні впливи антибіотиків на плід у людини не проводилося. На підставі експериментів у тварин вважається, що пеніциліни (за винятком тикарциліну), цефалоспорини й еритроміцин тератогеністю не володіють і можуть застосовуватися у вагітних.

Грудне харчування. Більшість антибактеріальних препаратів виділяється з молоком матері, а деякі з них – у великих концентраціях. Це може призвести до появи ряду побічних ефектів у грудних дітей.

Наприклад, прийом навіть не дуже високих доз сульфаніламідів годуючою матір'ю може викликати у немовляти збільшення не зв'язаного з білком білірубіну і, як наслідок, – білірубінову енцефалопатію. У зв'язку з цим також дуже важливо враховувати особливості застосування хіміопрепаратів у годуючих матерів.

Стан функції нирок. З теоретичної і практичної точок зору стан печінки і нирок надзвичайно важливий при антибактеріальній терапії. Тому в анотації при описі кожного препарату вказується ступінь його біотрансформації в печінці і шляху виділення з організму. При використанні антибіотиків з високим рівнем печінкової біотрансформації можливе накопичення їх в організмі при порушенні функцій печінки. Також дуже важливий стан печінкових функцій, якщо головним шляхом виділення препарату є печінковий (з жовчю і калом). Такі засоби, як еритроміцин і його похідні, лінкоміцин, кліндаміцин, хлорамфенікол, виділяються з жовчю. Тому при захворюваннях печінки їх використовують з обережністю. Пильна увага до стану функцій печінки потрібна також при лікуванні метронідазолом, кетоконазолом, міконазолом, нітрофурантоїном, фузидієвою кислотою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Антибактеріальні засоби“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби
  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби