Розділ «40»

Трос гойднувся, і Майя ледь втрималася. Вона поглянула вгору й побачила, що за нею спускається Бун. Вона спробувала спускатися швидше, притиснувши ноги до троса для контролю швидкості.

Нарешті вона опустилася на дах підйомника й зупинилася, очікуючи нападу Дойла. Але нічого не сталося. Майя спустилася з підйомника й опинилася в одному з головних тунелів шахти. Тунель, освітлюваний запилюженими лампочками на оранжевому силовому кабелі, розходився надвоє, але Майя почула, що голоси линуть до неї зліва. То діти співали хором — переляканими тремтячими голосами:

Коли почуваєш себе щасливим,

Плещи в долоні...

З обрізом, притиснутим до грудей, Майя пішла тунелем углиб гори. Плескання маленьких рученят. Дитячий спів. Раптом між кам’яними стінами заскакало гулке відлуння чоловічого голосу.

— Ану — всім гучніше! Гучніше!

Зайшовши за поворот тунелю, Майя побачила дітей. Перед ними стояв чоловік — немов диригент, якому не подобалося, як співає хор. Діти невідривно спостерігали за ним — слухняні, перелякані, — а велетень відмахував рукою ритм:

Коли почуваєш себе щасливим

І не соромишся щастя свого...

— А ти сам — чому не плещеш у долоні? — спитала Майя. Висмикнувши з-за пояса пістоль, Дойл крутнувся їй назустріч, але Майя натиснула на курок обріза. Дріб збила його з ніг, і він упав навзнак. Тіло конвульсивно смикнулося — й обм’якло. Лиха сила, яка рухала його, щезла, зійшла нанівець, лишивши по собі тільки мертве тіло.

У мить убивства Майя заклякла. А потім почула плач дітей, їхні сльози та перелякані обличчя вмить усе змінили. Вона перекинула дробовик за спину так, щоб його не бачили діти, зробила кілька кроків уперед і заспокійливо сказала:

— Не хвилюйтеся. Ніхто вас не скривдить.

Майя взяла за руку маленьку дівчинку й повела дітей тунелем, примовляючи:

— Ви в безпеці. Той поганий чоловік щез. Ми повернемо вас батькам.

Біля підніжжя шурфу на них чекав Бун. Він натиснув на двері підйомника, і ті, верескливо скреготнувши, відчинилися. Дітлахи поспіхом набилися у кліть, наче курчата, що тікають від яструба, але замість увійти з ними всередину, Бун зачинив двері й обернувся до Майї. У нього був вигляд людини, що програла битву.

— Була ще одна дитина.

— Що?

— У кінці тунелю — труп дівчинки. Її не було в списку.

У Майї стиснуло нутрощі. Вони проникли вглиб гори, знищили демона — і зазнали поразки. Жінка інстинктивно торкнулася свого живота. І, геть забувши про обережність, пішла за Буном до перехрестя. Вона очікувала побачити мертве тіло, але натомість знайшла лише гравій та пил. Раптом Бун висмикнув з-за пояса пістолет і різко обернувся до неї.

У цю мить Майя виявилася абсолютно беззахисною.