Розділ «31»

— Я знала, що ти прийдеш. Я загадувала багато всіляких бажань. — Раптом дівчинка розімкнула свої обійми й відступила назад. — Вибач, Майє, я й забула, що ти не любиш, коли до тебе торкаються.

— Один раз можна. — Майя простягнула руки, і дівчинка знову обняла її. — Нам слід бути обережними, Алісо. Вибиратися з цього будинку буде, напевне, складною справою.

— Усі охоронці мають пістолети. Я бачила.

— Знаю. Тоді, коли я торкнуся твого плеча ось так, — і Майя легенько стиснула Алісі плече, — знай, що я хочу, щоб ти заплющила очі.

— А чому?

— Тому, що так робив мій батько, коли я була малою й він не хотів, щоб я бачила щось погане.

— Але ж я дорослішаю.

— Так, знаю. Але зроби це заради мене, добре? Зараз ми вийдемо з цієї кімнати, спустимося сходами і...

Раптом Майя почула слабеньке «хлюп!» і різко обернулася. То важкий від води одяг зісковзнув із вішака й упав на підлогу. Камери знову заворушилися, і на їхніх кронштейнах спалахнули червоні цятки.

— Комп’ютер дізнався, що сталося?

— Так. Треба вшиватися звідси.

Стиснувши обріз, Майя вискочила з номера, тримаючи Алісу за руку. Вони обійшли непритомного охоронця й кинулися до сходового колодязя. Майїн розум спокійно й відсторонено оцінив потенційну небезпеку. У будинку й досі залишалися три озброєні охоронці, а вихід був лише один.

Майя проскакувала по двоє сходинок за раз, хапаючись за поруччя і швидко повертаючи на кожному сходовому майданчику. Поки Аліса наздогнала її на першому поверсі, Майя вже встигла приготуватися до стрільби з дробовика.

— Збираєшся когось встрелити?

— Тільки в разі необхідності. Будь тут, поки я за тобою не повернуся.

Майя натиснула на двері до вестибюля. Вони були замкнені. Дробовик був заряджений звичайними патронами, але вона зарядила другий посилений патрон і дослала його в камору. «Готуйся», — наказала вона собі. І натиснула на гачок. Гримнув постріл; у дверях утворився отвір, і Майя розчахнула їх поштовхом ноги.

Охоронець на вході витягнув пістолет, пірнув під стіл і двічі вистрелив навмання. Майя вистрелила з обрізу в стіл, і дріб торохнула об металеву панель. Притиснувши приклад до плеча, вона рушила вперед і раз по разу натискала на гачок. Заряд влучив у скляний захисний бар’єр, і той розлетівся на друзки.

Біля стола вона опустила обріз. І побачила, як із-під стола висунулася рука з пістолетом. По підлозі побігла цівка крові. Майя побігла до дверей на сходи й рвучко їх відчинила.

— Мерщій! — скрикнула вона. Коли вони вискочили з будівлі, Майя перезарядила дробовик і замотала його в рожевий халат фірми «Веселі прибиральниці». — Іди. Не біжи, — наказала вона Алісі. — Нам тільки б дістатися до річки. Там нас чекатимуть Вільні Рисаки.

На Ладгейт-серкус вони зупинилися на світлофорі. Була майже дванадцята ночі; на Нью-бридж-стрит автомобілів було обмаль. Майя почувалася так, немов щойно вискочила з будинку, що розвалювався, але ніхто цього не помітив.