Аліса похитала головою.
— Чоловік на ім’я Кларенс приносить мені харчі. Одного разу він дав мені мобільний і сказав, що зі мною хоче поговорити Бун. Бун більше не розпоряджається охоронцями в цьому будинку. Сказав, що спробує допомогти мені, коли повернеться до Лондона.
— Він бреше, — кинула Майя й помітила, як чотири камери відвернулися від чашки і знову зосередилися на Алісі. — У шафі є ще якийсь одяг?
— Кларенс дещо купив мені в універмазі.
— Іди до шафки. Повісь на один вішак кілька светрів і намочи їх під гарячою водою у ванні.
— Добре.
— Коли вони просякнуть водою, виходь з ванної, тримаючи їх біля свого тіла.
— Розумію. Камери зосередяться на теплому одязі, а не на мені.
— Сподіватимемося...
Аліса повісила на вішалку два светри та вовняну спідницю й поквапилася до ванни. Майя почула, як по трубах побігла вода, коли дівчинка відкрутила кран. За кілька хвилин з ванної вийшла Аліса з мокрим одягом.
— Що тепер?
Майя взяла гвинторіз.
— Повісь вішак на кронштейн отієї лампи й негайно виходь із кімнати. Готова?
— Так. — Аліса почепила одяг на лампу і в три кроки проскочила у двері. Майя швидко відрізала «Браслет свободи» гвинторізом і вкинула його назад до кімнати.
Аліса з подивом витріщилася на хомут, що валявся на підлозі за кілька футів від неї.
— Невже він і справді міг завдати мені шкоди?
— Так.
— Сильно?
— Це вже не має значення. Викинь це з голови.
Аліса обняла Майю й міцно притиснула до себе.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Золоте місто. Таємничий дар» автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „31“ на сторінці 3. Приємного читання.