Розділ «13»

— Слухайте сюди... — Голліс витягнув із торби два стоси японської валюти й засунув їх Котані в кишеню. — Якщо мене розшукує Табула, то ми маємо велику проблему. Але, можливо, не все так погано. Може, їм просто потрібні гроші. Купіть пістолет — і вони підуть.

— Я... я роз-з-з-умію.

Голліс витягнув із футляра свій керамічний ніж. Коли в коридорі постукали вдруге, темношкірий гість швидко опустився на підлогу і прослизнув під ліжко з балдахіном. Бавовняне покривало звисало низько, тож Голліса не було видно. Між долівкою та нижнім краєм покривала залишався проміжок два дюйми завширшки.

Котані відчинив двері — і до кімнати увійшли двоє чоловіків. Вони говорили японською, тому Голліс не зрозумів ані слова. Крізь щілину він побачив, що один із гостей був у темно-синьому діловому костюмі. На другому чоловікові були брудні бавовняні штани та старі кросівки. Голліс вирішив, що отой другий, у брудних штанях, і був Сенцо — домовласник, що виріс у Південній Америці. Він говорив відривчастим доброзичливим тоном і злегка погойдувався з п’ятки на носок, стоячи біля ліжка.

Здебільшого говорив Сенцо, а містер Діловий Костюм походжав туди-сюди, обдивляючись кімнату. Голос Котані був спокійним та шанобливим. Притиснувши лезо ножа до грудей, Голліс намагався дихати тихо й нечутно. «Просто візьми — і заплати їм, — подумав він. — Заплати гроші й скажи, нехай ідуть».

Після кількахвилинної розмори чоловік у діловому костюмі почав ставити запитання. Він мав низький владний голос і розмовляв короткими реченнями. Котані відповідав йому переляканим тоном.

Настала тиша. Раптом чоловік у костюмі схопив Котані та гепнув його об стіну. Його зичний голос, здавалося, заповнив усю кімнату. Чоловік у костюмі вимагав якихось пояснень. Котані впав на підлогу, але «слідчий» рвучко підхопив його і ляснув долонею по обличчю. Голлісу не треба було знати японську, щоби зрозуміти — Котані впав у відчай і благає пощадити його. Якщо книгар видасть його, то йому доведеться атакувати.

Повернувши голову, Голліс побачив подряпані коричневі черевики Котані. Книгар стояв дуже близько до лівого краю ліжка. Раптом почулися кроки і приглушений тріск. Котані впав на підлогу, і з його рота хлинула кров. Хтось встрелив його в потилицю.

Голліс зиркнув праворуч: Сенцо стояв лише за кілька футів від ліжка. Потім він поглянув ліворуч і побачив, що з-під голови Котані розтікається чималенька калюжа крові. Двоє чоловіків знервовано заходили кімнатою, від чого поверхня калюжі завібрувала. Голліс затамував подих — цівка крові поволі наближалася до нього.

Він підповз до правого краю ліжка — і рвучко скочив на ноги. За кілька футів від нього стояв Сенцо. Голліс вхопив його за ліве плече й загнав йому ножа глибоко в живіт. Той заверещав і позадкував, а Голліс швидко висмикнув ніж.

Біля плетеного крісла стояв широколиций японець із блискучим чорним волоссям. Щоб приглушити постріл, він обмотав пістолет рушником. Він був підняв його, щоб вистрелити, але спізнився — Голліс підскочив, ухопив за руку і крутнув. Верескнувши від болю, широколиций випустив пістолет — і Голліс загнав йому ніж межи лопаток. Керамічне лезо вдарилося об хребці й тріснуло, зламавшись навпіл. Голліс кинув ніж, обхопив японця рукою за шию і вперся коліном йому в спину. Убивця Котані заточився, а Голліс різко смикнув рукою і зламав йому шию.

Підвівшись, він поглянув на нерухоме тіло. Скрізь у кімнаті були дзеркала, щоби відвідувачі, кохаючись, могли спостерігати самі за собою. Голліс побачив у них свої оскаженілі очі, свої груди, що здіймалися, важко дихаючи. У дзеркалах мерці мали якийсь звичний, буденний вигляд — наче купки одягу, кинуті на підлогу.

Пакети з японськими грошима й заряджений дев’ятиміліметровий пістолет лежали посеред ліжка. Голліс запхав усе це до своєї торби, наблизився до чоловіка в костюмі й перевернув його на спину. Розірвавши йому сорочку, він побачив, що всі груди та живіт убитого вкривають татуювання драконів. Авжеж. Це якудза. Найманці Табули.

Акіхідо Котані лежав біля ліжка. Поглянувши на нього, Голліс збагнув, що ітако все правильно напророчила: сміливість книгаря призвела до його смерті. Він вийшов із номера й чимдуж побіг до пожежних сходів. На стіні в коридорі були встановлені дві спостережні камери. За кілька годин і Табула, і токійська поліція розшукуватимуть убивцю — чорношкірого чоловіка, ґаїджина, чужинця, якому навіть ніде сховатися.