Розділ «9»

Симон та Ґабріел мовчки стояли, поки Липа пильно роздивлявся дорогу.

— Що-небудь видно? — спитав Симон.

— Ні.

— От і добре, — прокоментував Ґабріел. — Ходімо назад до авто.

Липа опустив бінокль, але не поспішав спускатися схилом пагорба. Він був кремезніший за Ґабріела й мав на озброєнні два ножі. Як і більшість Арлекінів, він любив хизуватися своєю силою.

— Вважаю цю експедицію дурною витівкою. До монастиря веде лише одна дорога, її охороняють кілька поліцейських та армійських постів. Більшість людей приїздять сюди на туристичних автобусах. Те, що ми приїдемо на легковому авто, відразу ж приверне увагу.

— Іншого способу немає, — заперечив Ґабріел.

Липа навіть не приховував зневаги.

— Спочатку нам треба знайти цю потаємну каплицю, потім проникнути всередину. А далі що?

— Схоже, ти саме хотів нам про це розповісти, — докинув Ґабріел.

— Потім ти здійсниш перехід до найнебезпечнішого царства. А там ти або знайдеш Майю, або не знайдеш — якщо вона вже загинула.

— Вона не загинула, — заперечив Ґабріел.

— Майя не захотіла б, щоб ти ризикував заради неї своїм життям. Тому мені вважається доречним та логічним лише один план. Якщо ми знайдемо в тій каплиці точку доступу, то перехід зроблю я.

— Ти ж ніколи не був у Першому царстві, — заперечив Ґабріел. — А я знаю те місто.

Липа обернувся до Симона Ламброзо.

— Поясніть, будь ласка, правильність такого рішення.

Симон здійняв руки догори.

— Я вас благаю! Не втягуйте мене у свою суперечку.

Ґабріел стояв на вершечку пагорба й намагався придумати, що сказати. Він не міг вживати слово «кохання». Для таких людей, як Липа, це було порожнім звуком.

— Майя вирушила туди, щоби мене врятувати. І тепер я відчуваю, що маю обов’язок врятувати її.