Розділ «53»

— Я бачу лише чоловіка, — відповів американець. — А ти, Річарде?

Мрець не відповідав на запитання. Майя залишила його зброю на землі й поспішила до головного будинку.

— Річарде? Ти мене чуєш?

Відповіді не було.

Голліс залишився у вантажівці, відволікаючи увагу від справжньої небезпеки. Майя знайшла наступного найманця Табула в другому кінці трикутника. Він стояв на колінах біля головного будинку й націлював снайперську рушницю на вантажівку. Кроків Майї по затверділому ґрунті не було чути, але він, імовірно, відчув її наближення. Найманець Табула трохи повернувся до неї, і клинок її меча вдарив його у горло. Кров струменем потекла з розрізаної артерії, чоловік упав.

— Думаю, він виходить з вантажівки, — сказав південноафриканець. — Річарде? Френкі? Ви тут?

Майя швидко й упевнено зробила вибір, який Арлекін робить під час битви, і побігла до жіночої спальні. Так, третій найманець Табула і справді стояв за рогом будинку. Він так злякався, що майже кричав.

— Ви мене чуєте? Стріляйте в чоловіка у вантажівці!

Майя з’явилася з присмерку і завдала йому глибокої рани у праву руку. Південноафриканець кинув рушницю. Продовжуючи атаку, вона перетяла підколінні сухожилля на його лівій нозі. Він упав обличчям уперед, волаючи від болю.

Майя майже закінчила. Вона стояла біля найманця й жестикулювала мечем.

— Де двоє полонених? Куди ви їх повезли?

Найманець намагався втекти, але вона знову змахнула мечем і порізала сухожилля на правій нозі. Тепер він лежав на животі й повзав, ніби тварина, риючи пальцями м’яку землю.

— Де вони?

— Їх повезли до аеропорту Ван Найс. Посадили до... — він застогнав, а його тіло смикнулось уперед, — приватного реактивного літака.

— Куди їх везуть?

— До Вестчестерського округу, це біля Нью-Йорка. До центру досліджень Вічнозеленого фонду. — Найманець перекотився на спину й підняв руки. — Клянуся Богом, я кажу вам правду. До Вічнозеленого...

У присмерку блиснув клинок Майїного меча.