Розділ «42»

Голліс рвучко відчинив двері до коридору і вдихнув бридкий запах. Він нагадав йому про нечищену котячу клітку. «Ґарві? — прошепотів він, раптово згадавши про кота. — Де ти, чорт забирай?» Він обережно пішов коридором і побачив щось розмазане на підлозі. Кров. Жмути шерсті. Ці виродки Табула знайшли Ґарві та розірвали його.

Запах став сильнішим, коли він дійшов до дверей у кінці коридору. Він стояв там хвилину, ще думаючи про Ґарві. А потім почув пронизливий сміх, що доносився з вітальні. Це якась тварина? Чи не залишили Табула в його хаті сторожового пса? Він підняв рушницю, відчинив двері й увійшов до вітальні. Світло з вулиці розсіювали простирадла, що висіли в нього замість фіранок, але Голліс бачив, що у віддаленому кутку біля кушетки сиділа навпочіпки велика тварина. Підійшовши ближче, він здивувався, бо побачив, що це не собака, а гієна. У неї були міцний корпус, вуха, схожі на обрубки, і велика сильна паща. Побачивши Голліса, тварина немов посміхнулась, вишкіривши зуби.

Друга гієна, плямиста, вийшла з сутінків кімнати спогадів. Дві гієни позирнули одна на одну, і ватажок, який сидів біля кушетки, видав горлове гарчання. Намагаючись триматись на відстані, Голліс попрямував до зачинених передніх дверей. Він почув за своєю спиною гавкання, схоже на нервовий сміх, повернувся й побачив третю гієну, що виходила з коридору. Ця тварина ховалась, доки Голліс не ввійшов до вітальні.

Три гієни рухались, створюючи трикутник, у центрі якого був Голліс. Він вдихав їхній бридкий запах і чув, як кігті шкребуть по дерев’яній підлозі. Голлісові було важко дихати. Його пронизував сильний страх. Ватажок видав короткий сміх-гарчання і знову вишкірив зуби.

— Іди до біса, — сказав Голліс і вистрілив з рушниці.

Спочатку він застрелив ватажка, а потім трохи повернувся й вистрілив у плямисту гієну, що стояла біля кімнати спогадів. Третя тварина стрибнула в повітрі, але Голліс відскочив убік. Падаючи на підлогу, він відчув гострий біль у лівому передпліччі. Юнак перекотився на бік і дивився, як третя гієна повертається навколо своєї осі, щоб напасти. Він натиснув на спусковий гачок і вистрілив у тварину. Кулі потрапили гієні в груди, і її відкинуло до стіни.

Підвівшись, Голліс доторкнувся до своєї руки й відчув на дотик кров. Гієна, ймовірно, під час стрибка глибоко поранила його кігтями. А тепер тварина лежала на боці, видаючи глибоке хрипіння, а з рани на грудях струменем била кров. Голліс подивився на свого нападника, але не підходив ближче. Гієна знову витріщилась на нього. У її очах була ненависть.

Кавовий столик перекинувся. Голліс обминув його та оглянув ватажка. У грудях і передніх лапах тварини виднілись дірки від куль. Губи гієни вишкірилися, — здавалось, вона усміхається.

Голліс зробив крок до калюжі крові, розмазуючи її по підлозі. Кулі ввійшли в шию плямистої гієни, майже відокремивши її голову. Юнак нахилився додолу й побачив, що жовто-чорна шерсть тварини покривала товсту, майже як у вола, шкіру. Гострі кігті. Сильна морда й зуби. Це була відмінна машина для вбивства — зовсім не схожа на обережних гієн, менших на зріст, яких він бачив у телепередачах про природу. Таке собі гібридне створіння, виведене для того, щоб полювати без страху, нападати й убивати. Майя попередила його, що вчені Табула навчилися втручатись у закони генетики. Як же вона називала цих тварин? Зрощені.

У кімнаті щось змінилося. Голліс відвернувся від мертвого зрощеного і зрозумів, що більше не витерпить хрипіння третьої гієни. Юнак підняв зброю, а потім помітив тінь, яка рухалась ліворуч. Він устиг озирнутись, коли ватажок насилу підвівся на ноги й нахилився до нього.

Голліс скажено стріляв. Куля потрапила у ватажка, і його відкинуло назад. Хлопець тиснув на спусковий гачок, доки в магазині не залишилось жодної з тридцяти куль. Голліс перевернув рушницю, підбіг до тварини й добивав її з істеричною люттю прикладом, розбиваючи череп і щелепи. Дерев’яний приклад тріснув, а потім відламався від корпусу рушниці. Голліс стояв у тіні, стискаючи зброю, яка раптом виявилась непридатною.

Дряпання кігтів по підлозі. За шість футів від Голліса третя гієна підіймалась на лапи. Хоча її груди були ще мокрі від крові, вона готувалась до нападу. Юнак жбурнув у зрощеного рушницею й вибіг з коридору. Він зачинив за собою двері, але гієна, яка бігла максимально швидко, з грюкотом відчинила їх.

Голліс добіг до ванної, відчинив двері й оперся на тонку фанеру, тримаючи кулясту ручку. Він подумав, чи не вилізти з вікна, але зрозумів, що двері не триматимуться більше від кількох секунд.

Зрощений з силою вдарив корпусом у двері. Вони відчинились на кілька дюймів, але Голліс буцнув ногою, знов зачинивши їх. «Треба знайти зброю, — подумав він. — Будь-яку». Табула розкидали рушники й предмети туалету на підлозі ванної. Не прибираючи рук від дверей, Голліс став на коліна й відчайдушно оглянув це безладдя. Зрощений удруге вдарив у двері, з силою відчиняючи їх. Голліс побачив зуби цієї потвори та почув її божевільний сміх, з усієї сили поштовхом зачинив двері.

На підлозі лежала банка з лаком для волосся. Біля раковини була бутанова запальничка. Голліс схопив їх, а потім, спотикаючись, відступив до вікна. Рвучко відчинилися двері. Протягом одного удару серця він пильно дивився тварині в очі, читаючи в них сильне бажання вбивати. Він ніби торкнувся оголеного електричного кабелю й відчув на мить якусь злу силу, що пробігла усім його тілом.

Тримаючи лак розпилювачем донизу, Голліс приснув гієні в очі, а потім черкнув запальничкою. Від лаку для волосся розгорівся вогонь, і струмінь помаранчевого полум’я хвилею вдарив зрощеного. Від болю гієна видала булькітливе виття, схоже на крик людини. Тварина загорілась, пішла, хитаючись, коридором до кухні. Голліс побіг до домашнього спортзалу, узяв сталевий ціпок від штанги й рвонув за зрощеним. Будинок заполонив гострий запах паленої шерсті й плоті.

Голліс устав біля дверей і підніс свою зброю. Він був готовий напасти, але зрощений ревів і корчився, доки не впав під стіл мертвим.