Фторхінолони

Протиінфекційні лікарські засоби

► широкий антимікробний спектр, який дозволяє проводити ефективну емпіричну терапію при важких формах генералізованої інфекції до постановки мікробіологічного діагнозу;

► висока біодоступність при прийомі всередину, яка дозволяє застосовувати ЛЗ перорально при важких, зокрема генералізованих, інфекціях.

Традиційними показаннями до застосування "старих" фторхінолонів (II покоління – ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, норфлоксацин, еноксацин, ломефлоксацин) залишаються позалікарняні інфекції сечової системи, кишкові інфекції і частково – інфекції, що передаються статевим шляхом. До застосування цієї групи препаратів для лікування госпітальних інфекцій зараз ставляться стримано, оскільки з часом дуже високою виявилася резистентність до них, хоча така терапія ще не втратила свого значення. "Старі" фторхінолони для лікування респіраторних інфекцій не застосовуються, хоча відносно атипових збудників (мікоплазм і хламідій) у цієї групи препаратів дещо варіабельна, але прийнятна активність. Типові ж респіраторні збудники – Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae – досить активно пригнічуються цими антибіотиками. Враховуючи також достатнє внутрішньоклітинне проникнення, "старі" фторхінолони могли б розглядатися як потенційні респіраторні антибіотики, якби не S.pneumoniae (провідний патоген усіх позалікарняних інфекцій дихальних шляхів), на який дані препарати практично не діють.

При особливо важких захворюваннях, інфекціях ЦНС, сепсисі і при неможливості застосовувати ЛЗ всередину призначають ін'єкційні лікарські форми фторхінолонів, розроблені для деяких препаратів (ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин). У даний час успішно використовується послідовна (ступінчаста) терапія: після відносно короткого курсу в/в введення переходять на прийом препаратів всередину (пероральні лікарські форми мають високу біодоступність). Ступінчаста терапія порівнянна за ефективністю з парентеральною, але зручніша для пацієнтів і медперсоналу, дозволяє скоротити терміни госпіталізації й істотно знизити вартість лікування.

Резистентність бактерій до фторхінолонів розвивається відносно повільно: поодинокі мутації, внаслідок яких бактерії стають стійкими до фторхінолонів, виникають рідко. За відсутності контакту ЛЗ з мікробною клітиною спонтанні мутанти нерідко знов стають чутливими. При формуванні стійкості грамнегативних бактерій до "старих” фторхінолонів не має сенсу призначати "нові" препарати цієї групи, оскільки їх дія на ДНК-гіразу не перевищує таку у "старих". При виникненні ж стійкості "старих" фторхінолонів до грампозитивних мікроорганізмів обґрунтованим є призначення "нових" фторхінолонів, оскільки тут домінує інгібування топоізомерази IV, відносно якої у "нових" фторхінолонів виражена активність, на відміну від "старих".

Протипоказання. Пперчутливість.

Особливості застосування. Фторхінолони проникають через плаценту і виділяються з молоком, тому в період вагітності і годування грудьми їх застосування не рекомендується.

Накопичений у світі досвід застосування фторхінолонів у педіатрії свідчить про їх високу ефективність і хорошу переносимість (ПЕ були такими ж, як у дорослих, і зустрічалися з тією ж частотою). Проте фторхінолони в педіатри не слід застосовувати широко, за винятком випадків важких, загрозливих для життя інфекцій, за відсутності альтернативних ЯЗ.

Зниження функції нирок, в т.ч. у осіб літнього віку, може вимагати корекції дози фторхінолонів для ЛЗ, які елімінуються головним чином шляхом ниркової екскреції (офлоксацин, ломефлоксацин). Для інших фторхінолонів, що елімінуються нирковими і позанирковими шляхами, зміни фармакокінетики при порушенні функції нирок займають проміжне положення. При важкій нирковій недостатності гемодіаліз і перитонеальний діаліз або не впливають, або чинять незначну дію на фармакокінетичні параметри фторхінолонів.

При хворобах печінки відзначені зміни фармакокінетики різного ступеня вираженості деяких фторхінолонів (ципрофлоксацину, офлоксацину, спарфлоксацину).

У порівняльних дослідженнях показані достатньо виражені зміни ряду фармакокінетичних параметрів ципрофлоксацину, офлоксацину, пефлоксацину у пацієнтів з муковісцидозом, у порівнянні із здоровими людьми.

У зв'язку з можливим ризиком розвитку тендовагініту або розривом сухожилля препарат з обережністю призначають пацієнтам, які приймають глюкокортикостероїди.

Взаємодії.

Небажані поєднання:

► антацидні ЛЗ, що містять алюміній і магній, магнійвмісні послаблюючі засоби, мінерали і полівітаміни дещо знижують всмоктування фторхінолонів з ШКТ внаслідок утворення хелатних комплексів з полівалентними катіонами, що містяться в даних препаратах. Необхідно дотримуватись інтервалу між прийомом антацидів і фторхінолонів не менше 4 годин;

► амінофілін;

► варфарин;

► заліза сульфат;

► кофеїн, теофілін. Фторхінолони можуть пригнічувати кліренс теофіліну (особливо еноксацин – на 45-75 %, менше – ципрофлоксацин і лефлоксацин – на 20-30 %). Інші фторхінолони (офлоксацин, ломефлоксацин, спарфлоксацин) не взаємодіють з теофіліном. Деякі фторхінолони впливають на метаболізм іншого метилксантину – кофеїну, при цьому ЯЗ, що знижують метаболізм теофіліну, гальмують і біотрансформацію кофеїну;

► моксифлоксацин у формі інфузійного розчину несумісний з розчинами натрію хлориду 10 % і 20 %, натрію гідрокарбонату 4,2 % і 8,4 %;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фторхінолони“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони
  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби