Сульфаніламіди для резорбтивноїдії. За протимікробною активністю сульфаніламіди значно поступаються антибіотикам, тому сфера їх застосування досить обмежена. їх призначають головним чином при непереносимості антибіотиків або розвитку звикання до них. Нерідко сульфаніламіди комбінують з деякими антибіотиками. Депо-сульфаніламіди зручні для застосування (1-2 рази на добу, в низьких дозах) і можуть використовуватися при легких або середньоважких формах бактерійних захворювань практично при будь-якій локалізації інфекції.
Сульфаніламіди для резорбтивної дії застосовують за наявності задокументованої чутливості до цих препаратів, а також часто за відсутності ефекту від інших груп ЛЗ. Емпіричне використання їх є вкрай рідким через високу частоту резистентності основних збудників захворювань респіраторного тракту, травного каналу, сечовивідних шляхів. Отже, показаннями для цієї підрули ЛЗ є:
► інфекції верхніхта нижніхдихальних шляхів: гострий іхронічний бронхіт, бронхоектази, пневмонія (у тому числі викликана Pneumocystis carinii), фарингіт, ангіна (при інфекціях, викликаних , бета-гемолітичними стрептококами групи А), синусити, отити;
► інфекції нирок і сечовивідних шляхів; гострий та хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит;
► інфекції шлунково-кишкового тракту, у тому числі черевний тиф і паратиф, включаючи випадки стійкого носійства; бактеріальна дизентерія, холера (у доповнення до відновлення рідини й електролітів);
► інфекції шкіри і м'яких тканин: піодермія, фурункульоз, абсцеси та інфіковані рани;
► інші бактеріальні інфекції: гострий і хронічний остеомієліт, гострий бруцельоз, септицемія, викликана чутливими збудниками, тощо.
Препарати тривалої дії найдоцільніше використовувати при хронічних інфекціях і для профілактики інфекцій (наприклад, у післяопераційному періоді).
Сульфаніламіди надтривалої дії застосовують при неспецифічному виразковому коліті, хворобі Крона (сульфасалазин, салазодиметоксин, салазопіридазин), а також при ревматоїдному артриті.
Сульфаніламіди, що діють у кишечнику. Застосовують фталілсульфатіазол при лікуванні кишкових інфекцій – бацилярної дизентерії, ентероколіту, коліту, для профілактики кишкової інфекції в післяопераційному періоді. Враховуючи, що мікроорганізми при цих захворюваннях локалізуються не тільки в просвіті, але і в стінці кишечника, фталілсульфатіазол доцільно поєднувати з сульфаніламідами, що добре всмоктуються. Часто фталілсульфатіазол комбінують з антибіотиками (наприклад, з тетрацикліном). Переноситься фталілсульфатіазол добре. Токсичність у нього низька. Застосування фталілсульфатіазолу бажано поєднувати з вітамінами групи В. Це доцільно у зв'язку з пригніченням фталілсульфатіазолом росту і розмноження кишкової палички, яка бере участь у синтезі цих вітамінів.
Для лікування кишкових інфекцій використовують і ряд інших препаратів, зокрема, комбінації сульфаметоксазолу.
Сульфаніламіди для місцевого застосування. Місцево сульфаніламіди застосовують для лікування і профілактики інфекцій очей. З цією метою найчастіше використовують розчинний у воді сульфацил-натрій. Він достатньо ефективний і не має подразливої дії. Його застосовують для лікування і профілактики гонорейного ураження очей у новонароджених і дорослих, при кон'юнктивіті, блефариті, виразках рогівки тощо.
Сульфаніламіди можуть бути використані при рановій інфекції (зазвичай, шляхом припудрювання ран). При цьому слід враховувати, що при наявності гною, ранового відокремлюваного, некротичних мас, що містять великі кількості параамінобензойної кислоти, сульфаніламіди мало- або зовсім неефективні. їх слід застосовувати тільки після первинної обробки рани або в умовах "чистої" рани.
Препарати срібних солей сульфаніламідів (сульфатіазол срібла, сульфадіазин срібла) високоефективні при місцевому застосуванні і показані для лікування інфікованих опіків, пролежнів, виразок, поверхневих ран зі слабкою ексудацією, а також для профілактики розвитку інфекційних ускладнень при таких патологічних станах.
Стрептоцид, норсульфазол (сульфатіазол), сульфадиметоксин входять до комбінованих місцевих (інгаляційних) засобів для лікування застуди, болю в горлі, запальних захворювань ротової порожнини, носоглотки.
Комбіновані препарати сульфаніламідів з триметопримом. Представляє інтерес поєднання сульфаніламідів з препаратами, які, пригнічуючи дигідрофолатредуктазу, блокують перехід дигідрофолієвої кислоти втетрагідрофолієву. До таких речовин відноситься триметоприм.
Пригнічуюча дія подібної комбінації, що виявляється на двох різних етапах біосинтезу прекурсорів нуклеїнових кислот, істотно підвищує протимікробну активність: ефект стає бактерицидним.
Випускається препарат ко-тримоксазол (бісептол, бактрим), що містить триметоприм і сульфаметоксазол. Він має високу антибактеріальну активність. Чинить бактерицидну дію. Добре всмоктується з ШКТ. Сmax визначається через 3 години. Тривалість ефекту 6-8 годин. Виділяються обидва компоненти бактриму в основному нирками.
Резистентність. У чутливих мікроорганізмів швидко розвивається резистентність до сульфаніламідів. Це пов'язано зі зниженням чутливості до сульфаніламідів ферментних систем бактерій, що каталізують синтез дигідрофолієвої кислоти; з надмірною продукцією ПАБК або ферменту, що утилізує ПАБК у процесі синтезу фолатів; з порушенням транспортних систем клітинної стінки бактерій, включаючи зниження проникності клітинної стінки для сульфаніламідів або феномен викиду.
Швидкість розповсюдження стійких до сульфаніламідів клінічних штамів пов'язана з механізмом плазмідної передачі резистентності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синтетичні протиінфекційні препарати“ на сторінці 3. Приємного читання.
