Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби

Протиінфекційні лікарські засоби

За розчинністю у воді та біологічних рідинах альбумінатів, що утворюються, метали можна розташувати в такий ряд: РЬ,... AI, Zn, Си, Ag,... Hg.

У солей свинцю найбільше виражена в'яжуча дія (утворюють щільні альбумінати), у солей ртуті – припікаюча. Одночасно в цьому ряду від свинцю до ртуті наростає протимікробна активність.

Як антисептики найбільший інтерес представляють солі металів, розташованих у правій частині ряду, особливо ртуть і срібло.

Із солей ртуті в ролі антисептика застосовують такі препарати:

• а) добре розчинний у воді ртуті дихлорид (сулема) – НдСІ2;

• б) нерозчинний у воді ртуті амідохлорид (ртуть осадова біла) – HgNH2CI і ртуті окисел жовтий (ртуть осадова жовта) – HgО.

Добре розчинний і дисоціюючий ртуті дихлорид має високу протимікробну активність. Препарат застосовують для обробки шкіри рук, посуду, приміщень і т.д. Для дезінфекції металевих предметів він непридатний, оскільки викликає корозію металів. У присутності білків активність ртуті дихлориду падає, тому для знезараження виділень хворих, що містять білкові компоненти, препарат не застосовують. Він має виражену подразнюючу дію, у зв'язку з чим для обробки шкіри рук може використовуватись лише епізодично. Слід також враховувати, що ртуті дихлорид дуже токсичний. Ускладнюючим моментом є здатність речовини проникати через шкіру і слизові оболонки.

Ртуті окисел жовтий найчастіше використовують при інфекційних ураженнях очей (при кон'юнктивіті, кератиті). Ртуті амідохлорид призначають зазвичай при шкірних захворюваннях типу піодермії.

Гостре отруєння ртутними сполуками, як правило, пов'язане з випадковим або навмисним прийомом всередину ртуті дихлориду. Воно проявляється болями у ділянці живота, блюванням, діареєю (результат припікаючої дії на слизову оболонку травного тракту), а також змінами з боку ЦНС (збудження, що змінюється пригніченням) і серцево-судинної системи (гостра недостатність серця, колапс). Через 2-4 дні наростає симптоматика, пов'язана з некротичними змінами з боку нирок ("сулемова нирка") і травного тракту (стоматит, виразковий коліт). Така локалізація уражень пояснюється тим, що основний шлях виведення ртутних сполук – через нирки, а також через товсту кишку і слинні залози.

Лікування гострого отруєння ртуті дихлоридом полягає насамперед у попередженні всмоктування препарату. З цією метою промивають шлунок, вводять у нього розчин антидоту ртутних сполук – унітіолу (містить сульфгідрильні групи, що зв'язують ртуть). Іноді вводять вугілля активоване, невеликі об'єми розчинів в'яжучих речовин, молоко, яєчний білок. Промивання шлунка слід проводити з великою обережністю, оскільки ртуть дихлорид ушкоджує слизову оболонку стравоходу і шлунка. Потім призначають послаблюючі засоби, а також сифонові клізми з розчином унітіолу. Для інактивації препарату унітіол вводять внутрішньовенно. При легкій і середній тяжкості отруєння ефективний форсований діурез. При вираженому отруєнні, особливо при порушенні функції нирок, доводиться вдаватися до гемодіалізу і перитонеального діалізу, що проводиться на фоні внутрішньовенного введення унітіолу і тетацин-кальцію.

У разі хронічного отруєння ртутними препаратами (так званий меркурі- алізм) уражуються слизова оболонка порожнини рота (стоматит), а також ЦНС, кровотворення й ін. Найчастіше це результат професійного отруєння, пов'язаного з роботою із ртутними препаратами. У зв'язку з цим першим і основним заходом є усунення джерела отруєння. Як антидоти використовують унітіол, а також тетацин-кальцій, натрію тіосульфат. Крім того, вживають заходів до прискорення виведення речовини з організму, проводять також симптоматичну терапію.

Із препаратів срібла використовують срібла нітрат (ляпіс; AgNO3), протаргол (срібла протеїнат) і коларгол (срібло колоїдне). Вони мають протимікробний, в'яжучий і протизапальний ефекти. їх застосовують в офтальмології (при кон'юнктивіті, бленореї), для зрошування ран, промивання сечівника і сечового міхура. Крім того, срібла нітрат у високих концентраціях і в паличках застосовують зовнішньо як припікаючий засіб при ерозіях, виразках, надмірній грануляції, а також при трахомі.

Як антисептики і в'яжучі засоби в офтальмології застосовують також міді сульфат (мідний купорос; CuSO4*5H2O), цинку сульфат (ZnSO4). При трахомі використовують спеціальні очні олівці, що містять міді сульфат, калію нітрат, галун і камфору. Розчинні солі (мідь сульфат і цинку сульфат) можуть бути використані для спринцювання сечівника і сечового міхура.

До групи окислювачів належать перекис водню (Н2O2) і калію перманганат (калій марганцевокислий; KMnO4). Вони мають антисептичний і дезодоруючий ефекти. Принцип дії обох препаратів полягає у вивільненні кисню.

При нанесенні на тканини у присутності білків перекис водню під впливом каталаз розщеплюється з виділенням молекулярного кисню.

Проте окислювальна і, отже, протимікробна активність молекулярного кисню незначна. Більше значення має в даному випадку механічне очищення ран, виразок, порожнин, що пов'язано з виділенням пухирців кисню і утворенням піни. Перекис водню має також дезодоруючі властивості. Діє препарат короткочасно. Крім того, перекис водню сприяє зупинці кровотеч.

Калію перманганат у присутності органічних речовин відщеплює атомарний кисень.

Антисептична дія атомарного кисню виражена більшою мірою, ніж молекулярного. Він забезпечує протимікробний і дезодоруючий ефекти, а марганцю окисел (MnO2), що утворюється, – в'яжучий ефект. У великих концентраціях калію перманганат чинить подразнюючу і припікаючу дію.

Застосовують препарат в розчинах для полоскань, спринцювань, зрошування ран, обробки опікових поверхонь, промивання шлунка у разі отруєння морфіном, фосфором тощо.

До антисептиків відносяться також деякі сполуки з групи альдегідів і спиртів. Одним із представників альдегідів є розчин формальдегіду (формалін; містить 36,5-37,5 % формальдегіду – НСНО). Він має сильні протимікробні і дезодоруючі властивості. Його застосовують як дезінфікуючий засіб, а також для обробки шкіри при пітливості. Під впливом розчину формальдегіду відбувається ущільнення епідермісу (у зв'язку з денатурацією білків), внаслідок чого потовиділення зменшується. Препарат має виражену подразливу дію.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби