За розчинністю у воді та біологічних рідинах альбумінатів, що утворюються, метали можна розташувати в такий ряд: РЬ,... AI, Zn, Си, Ag,... Hg.
У солей свинцю найбільше виражена в'яжуча дія (утворюють щільні альбумінати), у солей ртуті – припікаюча. Одночасно в цьому ряду від свинцю до ртуті наростає протимікробна активність.
Як антисептики найбільший інтерес представляють солі металів, розташованих у правій частині ряду, особливо ртуть і срібло.
Із солей ртуті в ролі антисептика застосовують такі препарати:
• а) добре розчинний у воді ртуті дихлорид (сулема) – НдСІ2;
• б) нерозчинний у воді ртуті амідохлорид (ртуть осадова біла) – HgNH2CI і ртуті окисел жовтий (ртуть осадова жовта) – HgО.
Добре розчинний і дисоціюючий ртуті дихлорид має високу протимікробну активність. Препарат застосовують для обробки шкіри рук, посуду, приміщень і т.д. Для дезінфекції металевих предметів він непридатний, оскільки викликає корозію металів. У присутності білків активність ртуті дихлориду падає, тому для знезараження виділень хворих, що містять білкові компоненти, препарат не застосовують. Він має виражену подразнюючу дію, у зв'язку з чим для обробки шкіри рук може використовуватись лише епізодично. Слід також враховувати, що ртуті дихлорид дуже токсичний. Ускладнюючим моментом є здатність речовини проникати через шкіру і слизові оболонки.
Ртуті окисел жовтий найчастіше використовують при інфекційних ураженнях очей (при кон'юнктивіті, кератиті). Ртуті амідохлорид призначають зазвичай при шкірних захворюваннях типу піодермії.
Гостре отруєння ртутними сполуками, як правило, пов'язане з випадковим або навмисним прийомом всередину ртуті дихлориду. Воно проявляється болями у ділянці живота, блюванням, діареєю (результат припікаючої дії на слизову оболонку травного тракту), а також змінами з боку ЦНС (збудження, що змінюється пригніченням) і серцево-судинної системи (гостра недостатність серця, колапс). Через 2-4 дні наростає симптоматика, пов'язана з некротичними змінами з боку нирок ("сулемова нирка") і травного тракту (стоматит, виразковий коліт). Така локалізація уражень пояснюється тим, що основний шлях виведення ртутних сполук – через нирки, а також через товсту кишку і слинні залози.
Лікування гострого отруєння ртуті дихлоридом полягає насамперед у попередженні всмоктування препарату. З цією метою промивають шлунок, вводять у нього розчин антидоту ртутних сполук – унітіолу (містить сульфгідрильні групи, що зв'язують ртуть). Іноді вводять вугілля активоване, невеликі об'єми розчинів в'яжучих речовин, молоко, яєчний білок. Промивання шлунка слід проводити з великою обережністю, оскільки ртуть дихлорид ушкоджує слизову оболонку стравоходу і шлунка. Потім призначають послаблюючі засоби, а також сифонові клізми з розчином унітіолу. Для інактивації препарату унітіол вводять внутрішньовенно. При легкій і середній тяжкості отруєння ефективний форсований діурез. При вираженому отруєнні, особливо при порушенні функції нирок, доводиться вдаватися до гемодіалізу і перитонеального діалізу, що проводиться на фоні внутрішньовенного введення унітіолу і тетацин-кальцію.
У разі хронічного отруєння ртутними препаратами (так званий меркурі- алізм) уражуються слизова оболонка порожнини рота (стоматит), а також ЦНС, кровотворення й ін. Найчастіше це результат професійного отруєння, пов'язаного з роботою із ртутними препаратами. У зв'язку з цим першим і основним заходом є усунення джерела отруєння. Як антидоти використовують унітіол, а також тетацин-кальцій, натрію тіосульфат. Крім того, вживають заходів до прискорення виведення речовини з організму, проводять також симптоматичну терапію.
Із препаратів срібла використовують срібла нітрат (ляпіс; AgNO3), протаргол (срібла протеїнат) і коларгол (срібло колоїдне). Вони мають протимікробний, в'яжучий і протизапальний ефекти. їх застосовують в офтальмології (при кон'юнктивіті, бленореї), для зрошування ран, промивання сечівника і сечового міхура. Крім того, срібла нітрат у високих концентраціях і в паличках застосовують зовнішньо як припікаючий засіб при ерозіях, виразках, надмірній грануляції, а також при трахомі.
Як антисептики і в'яжучі засоби в офтальмології застосовують також міді сульфат (мідний купорос; CuSO4*5H2O), цинку сульфат (ZnSO4). При трахомі використовують спеціальні очні олівці, що містять міді сульфат, калію нітрат, галун і камфору. Розчинні солі (мідь сульфат і цинку сульфат) можуть бути використані для спринцювання сечівника і сечового міхура.
До групи окислювачів належать перекис водню (Н2O2) і калію перманганат (калій марганцевокислий; KMnO4). Вони мають антисептичний і дезодоруючий ефекти. Принцип дії обох препаратів полягає у вивільненні кисню.
При нанесенні на тканини у присутності білків перекис водню під впливом каталаз розщеплюється з виділенням молекулярного кисню.
Проте окислювальна і, отже, протимікробна активність молекулярного кисню незначна. Більше значення має в даному випадку механічне очищення ран, виразок, порожнин, що пов'язано з виділенням пухирців кисню і утворенням піни. Перекис водню має також дезодоруючі властивості. Діє препарат короткочасно. Крім того, перекис водню сприяє зупинці кровотеч.
Калію перманганат у присутності органічних речовин відщеплює атомарний кисень.
Антисептична дія атомарного кисню виражена більшою мірою, ніж молекулярного. Він забезпечує протимікробний і дезодоруючий ефекти, а марганцю окисел (MnO2), що утворюється, – в'яжучий ефект. У великих концентраціях калію перманганат чинить подразнюючу і припікаючу дію.
Застосовують препарат в розчинах для полоскань, спринцювань, зрошування ран, обробки опікових поверхонь, промивання шлунка у разі отруєння морфіном, фосфором тощо.
До антисептиків відносяться також деякі сполуки з групи альдегідів і спиртів. Одним із представників альдегідів є розчин формальдегіду (формалін; містить 36,5-37,5 % формальдегіду – НСНО). Він має сильні протимікробні і дезодоруючі властивості. Його застосовують як дезінфікуючий засіб, а також для обробки шкіри при пітливості. Під впливом розчину формальдегіду відбувається ущільнення епідермісу (у зв'язку з денатурацією білків), внаслідок чого потовиділення зменшується. Препарат має виражену подразливу дію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
