Фурацилін застосовують головним чином зовнішньо для обробки ран, шкіри, слизових оболонок, для промивання серозних і суглобових порожнин. Переноситься фурацилін, як правило, добре. Іноді він викликає сенсибілізацію, дерматит.
Група фенолу і його похідних включає багато добре відомих антисептиків ароматичного ряду. До них відносяться оксибензоли (фенол чистий) і діоксибензоли (резорцин тощо). Фенол діє в основному на вегетативні форми бактерій і гриби. Розчини фенолу використовують для дезінфекції інструментів, предметів ужитку.
Слід враховувати, що токсичний фенол має високу ліпофільність, легко всмоктується з поверхні шкіри і слизових оболонок.
Резорцин за антисептичною дією поступається фенолу. У малих концентраціях резорцин має кератопластичну властивість, у великих – подразливу й кератолітичну. Використовують його при деяких шкірних захворюваннях (наприклад, при екземі, себореї й ін.), при кон'юнктивіті.
До складу дьогтю березового входять фенол і його похідні, смоли та інші сполуки. Одержують препарат при сухій перегонці березової кори.
Дьоготь березовий має протимікробний, кератопластичний, кератолітичний і подразнюючий ефект. Застосовують його при лікуванні ряду шкірних захворювань і корости.
Дьоготь березовий є однією зі складових частин лініменту бальзамічного за А. В. Вишневським (мазь Вишневського), який використовують при лікуванні ран, а також мазі Вількінсона, що призначається при корості і грибкових ураженнях шкіри.
До групи барвників відноситься ряд сполук різної хімічної будови. Найширше застосовується похідна сполука трифенілметану – діамантовий зелений. Іноді використовують похідну фенотіазину – метиленовий синій і похідну акридину – етакридину лактат.
Особливо чутливі до барвників грампозитивні коки.
Діамантовий зелений є високоактивним і відносно швидкодіючим антисептиком. У присутності білків ефективність його знижується. Застосовується зовнішньо, в основному при гнійних ураженнях шкіри (піодерміях).
Метиленовий синій (метилтіонію хлорид, метиленовий синій) поступається за активністю діамантовому зеленому. Застосовують його зовнішньо як антисептик, всередину – при інфекціях сечовивідних шляхів, а також внутрішньовенно – при отруєнні ціанідами. Ефективність в останньому випадку пояснюється тим, що метиленовий синій (у великих дозах) переводить гемоглобін у метгемоглобін, який вступає у зв'язок з ціанідами, утворюючи нетоксичний ціанметгемоглобін.
Етакридину лактат (риванол) забарвлений у жовтий колір. Активність у нього достатньо висока, але дія розвивається повільно. Застосовують його зовнішньо і для промивання інфікованих порожнин (плевра, очеревина), сечового міхура, матки.
Галогенвмісні антисептики представлені препаратами, що містять хлор і йод. Найактивніші антисептики, що містять елементарні галогени або вивільняють їх. Одним із препаратів, що відщеплюють хлор, є хлорамін Б, який має антисептичні і дезодоруючі властивості. Його застосовують для знезараження виділень хворих (наприклад, при черевному тифі, холері, туберкульозі й ін.), предметів ужитку, неметалічного інструментарію, а також для обробки рук та інфікованих ранових поверхонь.
До числа ефективних хлорвмісних антисептиків відноситься похідна сполука бігуаніду – хлоргексидин (хібітан). Він має антибактеріальну і фунгіцидну дію. Застосовується для обробки рук хірурга, операційного поля, ран, сечового міхура, а також для стерилізації інструментів. При обробці рук хірурга можливі сухість шкіри, дерматити.
До хлорвмісних препаратів відноситься також пантоцид, використовуваний для знезараження води.
Як антисептик широко використовується розчин йоду спиртовий, який характеризується також подразливою та відволікаючою дією.
Крім того, до препаратів, що містять елементарний йод, належить розчин Люголя (складається з 1 частини йоду, 2 частин калію йодиду і 17 частин води), який використовують для змазування слизової оболонки глотки і гортані при запальних процесах.
Значне число антисептиків представлене сполуками (солями) металів.
Механізм протимікробної дії солей металів у низьких концентраціях пов'язують з блокуванням сульфгідрильних груп ферментів мікроорганізмів. У великих концентраціях, залежно від характеру металу і кислотного залишку, концентрації солі, ступеня її дисоціації і розчинності, можуть виникати різні місцеві ефекти: в'яжучий, подразнюючий, припікаючий (не- кротизуючий).
Місцева дія солей металів пов'язана з денатурацією білків. Альбумінати, що утворюються при цьому, можуть бути щільними і рихлими. У першому випадку на поверхні тканини утворюється плівка, тканина ущільнюється, запалення зменшується; ця картина типова для в'яжучої дії. При глибшому проникненні речовини відбувається подразнення клітин і нервових закінчень. Крайнім проявом є припікаюча дія солей металів. Останнє виражене тим більше, чим більш розчинні альбумінати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
