TextBook — Про повідомлення від наших друзів. Саме це й сталося минулого разу.
На екрані спалахнула сіра стіна знаків «+». Потім між ними, наче діри у стіні, з’явилися інтервали. Через кілька хвилин комп’ютер почав створювати геометричні фігури. Перші були пласкі, немов паперові сніжинки, але згодом вони набули об’єму та симетричності. На екрані закрутилися кулі, циліндри та конуси — немов рухомі підводними течіями.
— Ось! — раптом скрикнув Доусон. — Он там! Бачите? — І всі витріщилися на перше число, що з’явилося на екрані, — число «три».
Потім з’явилися інші числа. Цілі групи чисел. Майклу вони здалися довільними, але доктор Ассад прошепотіла:
— Це вже траплялося минулого разу. Це — особливі числа. Усі вони — прості.
На екрані монітора з’явилися рівняння з різними символами, а потім рівняння зникли й знову виникли фігури. Майклу вони здалися схожими на повітряні кулі, але раптом ці фігури перетворилися на живих істот: товсті округлі клітини, що множилися, ділячись навпіл.
А потім пішли літери. Принаймні, Доусон сказав, що то — літери. Спочатку то були геометричні каракулі та недбалі закарлючки, схожі на графіті, надряпані на вікні. Але згодом ці символи перетворилися на більш зрозумілі та більш знайомі.
— Це іврит, — прошепотіла доктор Ассад. — А це арабська. І китайська, хоча я не впевнена.
Навіть Бун, і той, задавалося, був заворожений побаченим.
— Я бачу літери А і Т, — сказав він. — А оця схожа на G...
Літери вишикувалися в рядки. Чи були вони зашифровані, чи просто стояли в довільних групах? Згодом між літерами з’явилися інтервали, утворюючи сегменти з трьох, п’яти та дванадцяти літер.
«Це що — слова? — подумав Майкл. — Я бачу перед собою слова?»
А потім і справді з’явилися слова різними мовами.
— Це слово французькою означає «читати», — казала доктор Ассад монотонним голосом. — А ось це слово означає польською «бачити». Я провела місяць у Варшаві, коли...
— Перекладайте, не відволікайтеся, — урвав її Майкл.
— «Блакитний» та «ніжний» — німецькою. А ось ці слова схожі на коптські. Тепер пішла англійська. «Безкінечність», «плутанина»...
Слова сполучилися одне з одним і утворили фрази, схожі на сюрреалістичну поезію: «Пес, що прямує зоряним шляхом. Довільний ніж із бакенбардами».
На восьму годину повідомлення надсилалися вже кількома мовами, але Майкл зосередився на дев’яти словах, написаних англійською.
Йдіть до нас
Йдіть до нас
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Золоте місто. Таємничий дар» автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1“ на сторінці 5. Приємного читання.