Розділ «1»

— Ми маємо підстави вважати, що електрони входять до паралельного світу, а потім, засвідчивши свою присутність там, повертаються до нашої конкретної реальності. Безсумнівно, наші далекі друзі сконструювали набагато складніший і потужніший квантовий комп’ютер. Бо вони ловлять ці частки, трансформують їх у повідомлення й надсилають їх нам. Ці електрони курсують між світами так швидко, що ми встигаємо зафіксувати лише результат, а не сам рух.

Якийсь молодик постукав у вікно кісточками пальців. Доусон кивнув і увімкнув внутрішній зв’язок.

— Ми вже тричі перевірили систему, — сказав молодий спеціаліст. — Тепер усе готово для запуску.

— Чудово. Почнемо просто зараз. Докторе Ассад, зайдіть, будь ласка, до пункту управління.

Доусон вимкнув внутрішній зв’язок, і до пункту управління увійшла молода жінка в мусульманському головному уборі. Вона мала округле обличчя й дуже чорні брови.

— Знайомтеся — доктор Ассад. Вона народилася в Сирії, але більшість життя провела тут, у Сполучених Штатах. З дозволу пана Буна їй надали червоний рівень доступу.

Доктор Ассад сором’язливо всміхнулася й опустила очі, уникаючи Майклового погляду.

— Вважаю за честь познайомитися з вами, пане Корріґан.

Усі повсідалися, і доктор Доусон почав набирати на клавіатурі команди. Бун останнім знайшов стілець, але так і не зміг розслабитися — то спостерігав за присутніми в приміщенні, то уважно вдивлявся в екран.

Упродовж першої години вони діяли за протоколом. Майкл чув електричний гул, який то посилювався, то вщухав, а потім знову посилювався. Інколи він ставав настільки гучним, що починала дрижати шибка в спостережному вікні. Тестуючи різні рівні роботи комп’ютера, доктор Ассад спокійно й розважливо пояснювала:

— Перші десять квабітів введені в дію. Тепер активуємо групу два.

Комп’ютер немов прокинувся, усвідомлюючи власну міць. Доусон пояснив, що машина має здатність вчитися на власних помилках і підходити до розв’язання проблеми зусібіч. Упродовж другої години доктор Ассад ставила комп’ютеру завдання на користування алгоритмом Шора. Цей алгоритм являв собою послідовність команд, що розбивали великі числа на менші дільники. З третьої години машина почала досліджувати симетрії об’єкта під назвою «Е8» — суцільної геометричної фігури, що мала п’ятдесят сім вимірів. А через п’ять годин роботи монітор доктора Ассад на кілька секунд згас. Далі обчислення тривало без жодної зупинки.

— А що це було? — спитався Майкл.

Науковці перезирнулися.

— Це було те, що ми бачили минулого разу, — пояснив Доусон. — У певний момент комп’ютер починає посилати значну кількість часток до іншої царини.

— Тобто це — як посилати радіосигнали в космос?

— Не зовсім, — заперечив Доусон. — Радіо- й телесигналам потрібно багато світлових років, щоб дістатися до іншої галактики. Електрони ж із нашого комп’ютера рухаються до місця набагато ближчого — до паралельного рівня реальності.

Наприкінці шостої години одного з інженерів-комп’ютерників послали по вечерю. Усі саме наминали чіпси та бутерброди, коли раптом екран монітора кілька разів блимнув. Доктор Ассад поставила на стіл чашку з кавою, а Доусон підкотив свого стільця на коліщатках до її робочого місця.

— Уже скоро, — сказав він.

— Про що ви кажете? — спитав Майкл.