Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

Психологічні джерела виховної майстерності

Вчення про вікові особливості розвитку особистості сприяє науково доцільному здійсненню змістово-методичної диференціації виховного процесу за цим ключовим параметром, наданню йому більшої технологічної досконалості та прогнозованості щодо особистісного розвитку вихованців.

Періодизація психічного розвитку дитини

Для того щоб мати ґрунтовне уявлення про психічний розвиток дитини, необхідно усвідомити, що він не є процесом, який постійно набуває прогресивних змін. З цією метою використовують поняття " вікова періодизація дитячого розвитку". Традиційно роізрізняють дошкільний (стадії новонародженості, немовляти, раннього дитинства і власне дошкільний вік), молодший шкільний та підлітковий вік. Головним показником наукової періодизації є внутрішні зміни психічного розвитку, злами в його перебігу. При цьому важливо мати на увазі, що розвиток є неперервним процесом саморуху, який характеризується виникненням і утворенням нового, чого не було на минулих етапах.

З огляду на це адекватним критерієм для визначення конкретних періодів психічного розвитку дитини є новоутворення, які характеризують сутність кожного віку. Вікові новоутворення - це соціальні і психологічні зміни, які вперше виникають на конкретному віковому етапі і є найважливішими детермінантами становлення особистості, визначають її провідні соціальні відношення зі світом, ставлення до себе.

Основним новоутворенням немовляти є його спроможність до соціального наслідування, на основі якого виникає нова, раніше відсутня в його досвіді, поведінка. У ранньому дитинстві центральною його характеристикою є смислова (узагальнювальна) і системна побудова свідомості.

У дошкільному віковому періоді визначальним новоутворенням є тенденція до самостійності, яка змінює всі соціальні взаємини дитини. Центральне новоутворення підліткового віку - інтенсивний розвиток самосвідомості і почуття дорослості, що ґрунтується на ньому.

Запропонована наукова періодизація є дієвим засобом для доцільної організації виховного процесу. Однак її граничний особистісно розви вальний потенціал корелює з мірою врахування динаміки дитячого розвитку, переходів від одного вікового періоду до іншого.

Вікові зміни можуть відбуватися як різко, стрімко, так і поступово. Це етапи переважно плавної, часто непомітної внутрішньої зміни особистості дитини, коли впродовж більш чи менш тривалого часу (декількох років) не відбувається фундаментальних, різких зрушень і змін, що формують особистість дитини. Більш чи менш помітні особистісні зміни відбуваються лише внаслідок тривалого прихованого процесу. їх можна зафіксувати на завершальному його етапі. Загалом такі вікові етапи кваліфікують як стабільні.

Поряд з ними існують вікові етапи, коли за відносно короткий час (кілька місяців, рік-два) відбуваються різкі важливі зрушення і зміни в особистості дитини. Розвиток стає бурхливим, інколи катастрофічним. Такими є етапи психологічних криз. У критичному стані вихованець вступає в гострі конфлікти, його внутрішнє життя іноді пов'язане з хворобливими переживаннями, внутрішньою дисгармонійністю.

Межі, які відокремлюють початок і закінчення кризи від суміжних вікових періодів, досить нечіткі, оскільки криза виникає непомітно. Для виховного процесу надзвичайно важливо, що багато вихованців, які переживають критичні етапи розвитку, демонструють важковиховуваність. Традиційно використовувані педагогом методи в такі періоди стають малоефективними.

На критичних етапах, на відміну від стійких, розвиток здійснює швидше руйнівну, ніж конструктивно-створю-вальну роботу. Вихованець не стільки набуває, скільки втрачає з раніше набутого. Прогресивний розвиток особистості дитини, безперервне набуття нового чітко виражені на всіх стабільних етапах, на негативних етапах тимчасово зупиняється. На першому плані опиняються процеси відмирання, згортання, розпаду того, що сформувалося на попередньому етапі.

Криза новонародженості відокремлює ембріональну стадію розвитку від стадії немовляти. Криза одного року відокремлює стадію немовляти від раннього дитинства. Криза 3 років - перехід від раннього дитинства до власне дошкільного віку. Криза на межі шостого-сьомого років з'єднує дошкільний і молодший шкільний вік. Криза 13 років пов'язана з переломним переходом дитини у підлітковий (пубертатний) вік.

Значення критичних етапів не вичерпується лише їх особистісно руйнівною спрямованістю. З ними пов'язані і конструктивні процеси розвитку. Більше того, розвивально-гальмівні процеси на етапах криз підпорядковані процесам позитивного розвитку особистості, залежать від них й утворюють з ними єдине ціле.

Співвідношення негативних і позитивних моментів вікових криз залежить від особливостей соціальної ситуації розвитку суб'єкта, зокрема від ефективності виховної системи, в силовому полі якої перебуває кризова дитина.

Кожному віковому періоду відповідає специфічна кризова симптоматика.

Криза трьох років. На цьому етапі формуються необхідні передумови становлення дитини як особистості. Це криза соціальних відносин дитини (взаємин з дорослими), які конкретизуються у негативних поведінкових проявах (симптомах).

Першим симптом як провісником настання кризи є виникнення негативізму, коли вона не погоджується що-не-будь робити, тільки тому, що це запропонував дорослий. Такою є її реакція не на зміст дії, а безпосередньо на саму пропозицію дорослого. Негативізм змушує дитину діяти наперекір своєму бажанню. Вона хоче погратися зі своїм ровесником, але коли про це їй нагадує дорослий, відмовляється від цього. Негативізм - дія, мотив якої є зовнішнім стосовно даної ситуації, тобто пов'язаний ставленнями до людей. Його слід відрізняти від дитячого непослуху. Якщо дитина не бажає щось зробити, бо це їй неприємно (вона грається, а її змушують іти спати), це буде непослух, а не негативізм. Дитина хоче зробити те, чого прагне, а їй це забороняють. Якщо вона все-таки здійснює своє прагнення, це не буде негативізмом. Це - негативна реакція на вимогу дорослого, мотивована сильним бажанням дитини.

Другим симптомом кризи трьох років є впертість - наполягання на чомусь не тому, що дитині цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає. Проявляючи впертість, дитина настоює на своїй вимозі. Наприклад, дитину кличуть із двору в дім, а вона відмовляється, їй наводять докази, які її переконують, та оскільки вона вже відмовилась, вона не йде. Мотивом впертості є те, що дитина зв'язана своїм початковим рішенням. Лише така поведінкова ситуація буде впертістю.

Впертість слід відрізняти від настійливості. Наприклад, дитина хоче чогось і наполегливо добивається, щоб так сталося. Це - настійливість.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті
  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література