Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

Розуміння педагогом аспекту Я-образу вихованців, який фіксує два полюси їхніх якостей, допоможе йому методично точніше організувати виховний процес. У цьому зв'язку предметом уваги є фізичні характеристики Я-образу вихованця за умови, що його моральний розвиток характеризується ситуативністю, а його поведінка не відповідає суспільним нормативам.

Йдеться не про фізичний розвиток вихованця упродовж певного часу і закріплення параметрів цього розвитку у самосвідомості, а про одночасне функціонування позиції "Я - сильний" "Я - слабкий" у життєдіяльності вихованця. Одночасний вияв цих фізичних протилежностей у Я-образі вихованця свідчить про те, що їх міра визначається ним у порівнянні з іншими ровесниками. Тому вихованець може кваліфікувати себе сильним стосовно одного ровесника і слабким - щодо іншого. Таким є "ефект дволикого Януса" , що характеризує певний тип особистості.

Перебуваючи у позиції "Я - слабкий", вихованець терпляче переносить образи і кривди ровесника, фізично сильнішого за нього. Ровесник може засипати його лихослів'ям - легким, важчим і нестерпним. Вихованець зазнає також гніву такого ровесника, його ворожості. Такі негативні прояви найчастіше бувають безпідставними і несправедливими. Вихованець тривалий час може відчувати вороже ставлення ровесника (явне і приховане). Характерно, що він терпить негативні дії ровесника, не тільки не заявляючи про них іншим, а й демонструючи скромність. Основою такого реагування є почуття страху перед імовірними фізичними покараннями ровесника, через заперечення йому.

Можна подумати, що такий вихованець, опинившись у позиції "Я - сильний", пам'ятатиме кривди з боку сильнішого ровесника, а тому дружно ставитиметься до слабших за себе. Однак, як свідчить практика, ніяких гуманних висновків він для себе не зробив: відчуваючи фізичну зверхність, він проявляє ворожість до слабшого ровесника, який не причинив йому ніякого засмучення. Надзвичайно небезпечно, що такий вихованець проявляє гнів до слабшого не тільки в його присутності, а й коли він відсутній. Це вже є явним симптомом жорстокості, який часто призводить до злочину.

Для радикальної зміни поведінки таких вихованців педагог має поєднувати загальновиховні впливи з профілактико-корекційними. Особливу увагу слід приділити приборканню проявів гніву, створенню ситуації позитивних емоцій і вправлянню в них вихованців.

Міжособистісне примирення

У виховній роботі педагог свої зусилля спрямовує на досягнення цілей, які відображають існуючу в суспільстві систему морально-духовних цінностей і якими мають оволодіти його вихованці. За такого цільового пріоритету виховний процес об'єктивно наштовхується на істотні перепони, долати які нелегко. Адже будь-яка ціль має сенс лише співвідносно із суб'єктом, з яким вона безпосередньо пов'язана. Тому слід враховувати це і розглядати конкретну виховну ціль як суб'єктивне утворення, майбутній ідеальний результат, співвідносячи його із психологічними потенціями носія цього результату, тобто вихованця.

У зв'язку з цим постає необхідність формування у свідомості педагога реального Я-образу вихованця, не лише індивідуально, а й у зв'язку з іншим вихованцем. Це створюватиме образ Ми (виховної діади як суспільної клітинки для розгортання групового виховного процесу). У методичній площині перед педагогом постає проблема дитячих міжособистісних відносин: тривалості, стабільності-нестабільності, суспільно значущої чи суспільно несхвальної спрямованості, динаміки зміни цієї спрямованості.

Особливої уваги потребують негативні міжособистісні відносини, передусім взаємини неприязні, у полі зору яких перебувають два вихованці. Особистісно найнебез-печнішими обопільні взаємини неприязні бувають тоді, коли вихованці проявляють ворожість. Один із них може бути ініціатором цих взаємин, інший - лише змушений реагувати на недружелюбні прояви. Це має принципове значення для правильної корекції взаємин неприязні, які можуть розгортатися і явно, і таємно. За прихованої форми розпізнати їх педагогу буває важко, а тому вони через відсутність вчасного корекційно-виховного впливу можуть бути затяжними.

На емоційному рівні учасників взаємин неприязні об'єднує почуття гніву, яке перекриває доступ до критичного осмислення такої ситуації. Переживання гніву є основною спонукою до образи вихованцем свого ровесника. Вона може здійснюватися у різних формах, однак завжди важко переживається скривдженим. У виховному сенсі часто спрацьовує закономірність: пам'ятати зло властиво ображеним, а той, хто ображає, може й не прагнути цього. Тому особі, яка образила когось, психологічно легше першій зробити крок до примирення. Адже її пристрасть певною мірою втихомирилась, і вона може зробити свідомий висновок, що якраз її вчинок є причиною взаємин неприязні. Тому їй належить змінити характер міжособистісних взаємин. Щоб таке рефлексивне діяння відбулося, необхідна глибока роз'яснювально-стимулювальна робота педагога. Інакше кривдник може залишити ображеного без будь-якої уваги і забути про нього. Водночас взаємини неприязні ускладнюють життя не лише двом вихованцям, а й усьому виховному колективу.

На процес примирення безпосередньо впливає тривалість взаємин неприязні: з часом він стає для його учасників важчим. Коли неприязнь охоплює вихованців, тим, хто прагне їх посварити, легко досягти свого. Адже у стані неприязні вихованець вірить лише поганому. Зважаючи на важливість міжособистісних взаємин у виховному процесі, педагог повинен першочергово зробити все, щоб вони розвивалися в особистісно конструктивному напрямі. Йдеться про взаємини щирої дружби - міцного фундаменту для морально-духовного збагачення підростаючої особистості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця
  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література