Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

Психологічні джерела виховної майстерності

Професійна готовність педагога до виховної діяльності має передбачати, крім діяльнісно-особистісних здібностей, і знання ним різноманітних перешкод, які її супроводжують. Такі знання допомагають виробляти правильну індивідуальну методичну тактику, позбуватися тривоги і страху, які педагог переживає за відсутності відповідної компетентності. Адже часто через нерозуміння складності внутрішнього світу вихованця він потрапляє у стан постійного розгублення та розпачу, що гнітить його і змушує замислюватися над доцільністю обраної професії.

Одним із внутрішніх утворень вихованця, яке ускладнює виховний вплив педагога, є зухвалість.

Зухвалість - спосіб поведінки, що характеризується грубістю, зневажливістю, пихатістю вихованця.

її зараховують до емоційно-почуттєвої палітри суб'єкта і визначають у показниках його емоційної акцентуації, зумовленої дією Его-почуттів. Цю емоційну характеристику можна вважати такою, що має природно-біологічні витоки. На перших етапах психічного розвитку суб'єкта це емоційне утворення проявляється як реакція у зв'язку з певною ситуацією: вона ще не узагальнюється, тому їй не властива й стійкість. Далі в процесі неодноразового поведінкового втілення ця спорадична реакція набуває ознак почуття, що постійно діє як усталений особистісний спосіб поведінки. Тепер зухвалість можна кваліфікувати за такими ознаками, як зарозумілість, грубість, зневажливість, брутальність чи пихатість.

Зухвалість спонукається певними життєвими обставинами: повинна виникнути ситуація, яку особистість вирішує способом зухвалості. Такими можуть бути ситуації незадоволення життєво важливих потреб або задоволення не настільки, як того очікує особистість, а також ситуації прямої вимоги дорослих, до якої вона внутрішньо не готова. Зухвалості сприяють неврівноважений і нестійкий тип характеру, певні статеві особливості, соціальний статус, місце в системі міжособистісних взаємин.

Практичний перебіг у вихованця почуття зухвалості є процесом свідомо неконтрольованим: це переживання настільки сильне, що не допускає виникнення розумового супроводу, який міг би його вгамувати чи знизити міру напруженості. Тому вихованці вдаються до передчасного крику і безпідставних звинувачень. Вони можуть скаржитися на те, за що слід було б дякувати, і засуджують те, що потрібно було б схвалювати.

Нинішня соціальна ситуація, в якій здійснюється реальна життєдіяльність вихованця, серед причин його зухвалості на перше місце висуває матеріальні вимоги. Вихованець, не враховуючи всі зовнішні і внутрішні обставини, вимагає невідкладного задоволення певних матеріальних потреб, які з об'єктивних причин не можуть бути реалізованими. Не отримавши згоди дорослих, він демонструє щодо них непомірну зухвалість.

З метою запобігання цьому явищу слід у програму морально-духовного розвитку особистості зараховувати мету формування у неї морального раціоналізму як почуття розумної домірності у всіх своїх прагненнях. Йдеться про збалансованість різноманітних потреб і можливостей їх задоволення. Доцільна обмеженість прагнень особистості видається істотним показником її морально-духовного розвитку.

Виправдання у міжособистісних стосунках вихованців

У численності взаємодій, які виникають між вихованцями у процесі їхньої життєдіяльності, на особливу педагогічну увагу заслуговує виправдання одного з них перед іншим. Це міжособистіне явище є свідченням конфліктності як особливого типу стосунків, і в цьому вбачається його виховна небезпека. Безпосередня конфліктність, її частотність, що проявляється як виправдання, сигналізує про моральну неоднорідність вихованців, різний ступінь їхньої вихованості.

Виправдання як соціально-психологічний факт означає зворотну дію одного суб'єкта на звинувачення іншого. Це означає, що один суб'єкт має певні підстави для акта звинувачення (в іншому разі це явище не виникло б).

У виховному аспекті доцільно осмислити не юридичні підстави, а підстави, що мають міжособистісну природу і регулюються моральними засадами. Це означає необхідність зосередитися на площині соціальної перцепції, тобто на сприйнятті одного вихованця іншим, від глибини та різнобічності якої залежать їхні міжособистісні взаємини. Коли соціальна перцепція є процесом педагогічно некеро-ваним, її рівень розвитку у вихованця виявляється недостатнім, щоб діяти адекватно щодо ровесника, враховуючи його внутрішню і зовнішню ситуацію, в якій він перебуває.

Найпоширенішим видом звинувачення у середовищі вихованців є нарікання. Вихованець осуджує ровесника за найпростіші дії, які не узгоджуються з його власним баченням. Інколи вихованцю не подобаються звернений на нього погляд ровесника, емоційний тон, яким він з ним спілкується, вираз обличчя, манера сміху тощо. Приводом для нарікання може бути і таке судження вихованця: "З іншими він спілкувався з веселим обличчям, ласкавим голосом, а зі мною - зневажливо". Якби таке судження вихованця залишалося на рівні акту мислення, воно ще не спричинило б у нього дії звинувачення ровесника. Проте всі ці поведінкові прояви він тлумачить як власну образу, що стає безпосереднім мотивом звинувачення.

Такі конфліктні ситуації знімаються, якщо педагог вчасно і планомірно розвиватиме у вихованців соціальну перцепцію та згладжуватиме певні їхні особистісні вади. Складнішим буде корекційний процес, спрямований на цей міжособистісний недолік, коли нарікання стає психологічним джерелом задоволення. В такому разі у нього відсутня будь-яка зовнішня причина: нарікання стає повністю несправедливим.

Для оптимального налагодження виховного процесу педагогу необхідно враховувати внутрішню психологічну ситуацію об'єкта нарікання. Підтиском нарікань він може розгніватися і впасти у затяжний стан смутку, що може спричинити певні психічні розлади - високу тривожність чи стрес. У такому стані індивід не здатен на будь-яку зворотну дію. Іншим варіантом поведінки об'єкта нарікання є виправдання. Щоб воно відбулося, індивід повинен володіти такими вольовими якостями, як рішучість і наполегливість, а також розумовими вміннями аргументування, щоб успішно захистити свою позицію, свій погляд на певні речі та на їх оцінку. Якщо цих якостей та вмінь не вистачає, педагог повинен зосередитися на їх формуванні.

Здатність вихованця до спростування незаслужених звинувачень має стати важливою виховною метою педагога. Адже в дорослому житті можливі ситуації необгрунтованого звинувачення, тому особистість повинна бути до них психологічно підготовленою. За певних життєвих обставин вона може зазнати і справедливих докорів, однак вона їх переноситиме без значних внутрішніх ускладнень як більш прийнятні і такі, що зазнали оцінки власної совісті. Такий конфлікт завершиться прощенням особистості, яка глибоко усвідомила свою помилку. І це буде правильним рішенням.

Педагогу слід зважати на те, що вже у шкільному віці вихованці вдаються до дій, які повністю не підлягають виправданню, вимагають певних виховних санкцій. Так, вихованець самостійно виявив бажання і намагання виконувати певну соціальну роль (наприклад, організатора дозвілля), однак через несформованість управлінських здібностей він не справився з нею. Тому в нього немає ніяких підстав для виправдання, апелюючи до відсутності потрібного досвіду. У такому разі об'єктивною буде догана як форма виховного впливу.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень
  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література