Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

Психологічні джерела виховної майстерності

Міжособистісні ставлення, в яких розгортається життя вихованця, є визначальними не лише для нормативного суспільного функціонування, а й для його виховання і розвитку як особистості зі всім багатством внутрішнього світу. Щоб міжособистісні ставлення як необхідні вимоги існування людини в соціумі виконували свою конструктивну роль у становленні особистості, вони повинні бути позбавленими байдужості чи негативізму, бути корисними принаймні для двох осіб, які взаємодіють між собою. Обопільно сприятливі ставлення первинно виникають у сім'ї на основі почуття взаємоприхильності.

На цій морально-психологічній основі у вихованця можливе формування ставлення зобов'язаності батькам як поведінкова відповідь на їхню благодійність стосовно нього. Оскільки у прихильності як соціогенному утворенні істотну роль відіграють родинно-спадкові чинники, то розвинуте на ній ставлення зобов'язаності може бути обмежене лише межами сім'ї.

Зобов'язаність вихованця перед батьками не лише емоційний вияв поваги, щирості, сердечності щодо них, а й різноманітні добрі справи, зумовлені моральними прагненнями. При цьому вихованець має глибоко усвідомлювати, що спочатку благодійність батьків є даром. Лише згодом батьки справедливо можуть очікувати від нього зворотного ставлення зобов'язаності.

Такий механізм розвитку зобов'язаності породжує істотну особистісно розвивальну небезпеку, оскільки за таких психологічних передумов дія цього ставлення буде обмежена родинним середовищем і не вийде у соціальний простір. У вихованця сформується лише родинна мораль, коли її норми не будуть обов'язковими для широкого світу людей (ровесників, дорослих).

Отже, потрібен принципово новий підхід до формування у вихованця ставлення зобов'язаності іншій людині. З цією метою має бути подолана на когнітивно-емоційному рівні межа між соціальним сприйняттям рідної людини і людини, яка не є такою. Виникає надскладне завдання виховання почуття братства між людьми, за якого неможлива міжособистісна ворожість.

Дитина, починаючи з раннього віку, має усвідомлювати на досяжному для неї рівні значення і роль людей, які історично створювали суспільні матеріальні і духовні блага, що дісталися їй у спадок, і людей, які забезпечують її нормальне соціокультурне існування. Тобто у вихованця повинна бути сформована стійка між людська цілісність, за якої відсутня різка межа між рідними і чужими людьми. Усіх їх вихованець має сприймати як єдиний суб'єкт благодійності стосовно нього. Ця благодійність приносить йому і матеріальну користь, і морально-естетичне задоволення.

Інша моральна ситуація виникає тоді, коли вихованець, користуючись всіма благами, наданими йому родиною, чужими людьми, державою, демонструє тотальну невдячність. Невдячний вихованець, який не здатний відчувати і бути вдячним, регулярно відповідає на благодійність інших образою, неприязню чи байдужістю.

Схильність визнавати себе зобов'язаним є джерелом сили, а прагнення відчувати і виявляти вдячність - ознакою людської досконалості.

Самозадоволеність вихованця

Самозадоволеність як структурна складова системи ставлень людини до себе (самоповаги, самовпевненості тощо) є конструктивним засобом її особистісного розвитку. У такій ролі самозадоволеність фокусує узагальнене позитивне емоційне переживання особистістю своїх суспільно значущих якостей, трансформованих у компоненти її морального Я-образу завдяки багаторазовому втіленню у відповідних вчинках як їхні реальнодіючі мотиви.

Ідеться про таку форму самозадоволеності, яка виявляється специфічним захистом особистості від згадок про минулі неприємні для неї моральні події. Таке згадування може викликати переживання суму чи сильні негативні емоції. Вона прагне зберігати емоційний спокій, який має поширюватись на всі сегменти її душі. Цей бажаний для людини психічний стан подібний до поверхні водойми за відсутності будь-яких її коливань. Така форма задоволення непродуктивна з позиції морально-духовного вдосконалення підростаючої особистості, оскільки заперечує внутрішню динаміку, зіткнення полярних за змістом та емоційним забарвленням утворень, діалектику морально-психологічних змін.

Організовуючи виховний процес, педагог має враховувати, що вихованцеві неприємно згадувати про свої минулі моральні негаразди; якщо він навіть здійснює цей акт, кваліфікуючи себе негативно, то робить це нещиро. Його лицемірство щодо цього розкривається тоді, коли негативна кваліфікація визначається іншими. Тоді вихованець гнівається, дратується, називає таку оцінку образою.

Якщо вихованець відтворив у пам'яті минулу моральну колізію, то думка про неї виявляється швидкоплинною (він немов би навмисно "стирає" її), що не зумовлює глибоке та критичне осмислення, переоцінювання себе як особистості. Перебуваючи у стані самозадоволеності, коли власне минуле його не бентежить, він не спроможний здійснити моральну саморефлексію як неодмінну умову особистісного саморозвитку. За такої внутрішньої ситуації у вихованця не формуються психологічні механізми як отримувачі його асоціальних дій.

Для запобігання цієї форми самозадоволеності педагог має прагнути, щоб моральне минуле вихованця було присутнє в його особистісному теперішньому, оскільки за такої представленості минулі моральні прорахунки можуть активізувати у нього процес морального розмірковування у добродійному напрямі.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції
  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література