Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

Філософсько-методологічна теза про безмежний розвиток особистості є відображенням її сутності, що визначає всі життєві смислоціннісні устремління. Ця ідея сформульована на основі психологічних можливостей, невід'ємних від входження особистості у людську культуру і оволодіння нею. Лише за цієї умови такий вектор особистісного зростання стає реальністю для людини. Здебільшого художня література розкриває перипетії життя людини, коли вона живе як біологічний індивід і вмирає як особистість. Для сучасної психолого-педагогічної науки положення про необмеженість розвитку особистості залишається на теоретично не опанованих рівнях, а отже, і на технологічному рівні, що збіднює реальний процес виховання.

Вихователь прагне хоча б часткової реалізації цього положення, має спиратися на незадоволеність вихованця собою, що фіксує ситуативне емоційне переживання і стійкий психологічний стан особистості. Це вище емоційне утворення, для якого характерна стабільність, повинно бути присутнім у внутрішньому житті особистості, оскільки його відсутність заперечує її прагнення до необмеженості зростання.

У психічному розвитку дитини переживання незадоволеності виникає надто рано і є природною реакцією на незабезпечення дорослим її елементарних потреб. Із віком сфера потреб підростаючої особистості розширюється, а кількість прецедентів для такої її активності збільшується. Тоді і формується особистість, незадоволена всім світом, крім самої себе.

Для того щоб такого не сталося, слід вчасно переключати підростаючу особистість з тотального ставлення до її оточення на ставлення до себе, тобто подбати про доцільне керування процесом незадоволеності. При цьому важливо враховувати, що енергетична складова переживання незадоволеності зовнішніми агентами і переживання незадоволеності собою єдина для них, відмінність полягає лише в об'єкті, з яким пов'язується ця емоція. Шлях емоційного переходу з зовнішнього вектора на внутрішній досить важкий і вимагає постійного педагогічного впливу. Його загальна стратегія - розвиток особистісної самосвідомості, на якій ґрунтуються всі процеси, пов'язані із самонезадоволеністю вихованця.

У методичній проекції це може бути представлено так. Вихованець здійснив певну дію, навіть виражено предметно-технічну (в ній також є моральний аспект, пов'язаний з її мотиваційним компонентом), не кажучи вже про спрямовано моральне діяння як вчинок. Звичайно, його дії (особливо ті, що не увійшли у внутрішній досвід) є далекими від досконалості, враховуючи певні соціальні нормативи, яким вони мають відповідати. Недосконалою внаслідок цього може бути й певна діяльність, що складається з системи таких дій. Це може бути різноманітна предметно-перетворювальна діяльність або моральна поведінка особистості. Враховуючи рівень психологічної готовності вихованця до діяльності, педагог не докоряє йому, тим більше суворо не карає його. Однак він унеможливлює пошук вихованцем зовнішніх причин недосконалості його діяльності і спрямовує його думку на власні Можливості. Вони мають бути усвідомленими не лише на рівні самопізнання, а й на рівні самопереживання. Для цього потрібна особлива майстерність вихователя, щоб вихованець у роботі з самоусвідомленням не залишився на першому рівні.

Застосовуючи прийом психологічної підтримки, віри в його внутрішні можливості, які зростатимуть у процесі майбутніх зрушень у психічному розвитку, педагог прагне, щоб у самосвідомості вихованця виникло протиріччя між його теперішнім і майбутнім. Якщо це відбудеться, у нього виникне відповідна емоційна реакція у формі роздратування, тобто розгорнеться процес незадоволеності собою за ситуацію "тут-і-тепер". Цей стан може виявитися психологічно тяжчим, ніж покарання вихователя. Такий стан і буде емоційним поштовхом для визначення вихованцем нових цілей, які практично є безмежними, а отже, й нескінченним буде розвиток його як особистості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця
  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література