Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

Малодушність означає психологічну боязкість, слабкість, немічність людини. У такому значенні малодушність є протилежністю душевної міцності, до складу якої входять самовладання, витримка, наполегливість, рішучість. Ці якості (якщо вони не розвинуті) є характерними ознаками поняття "малодушності".

Між малодушністю особистості та її морально-духовними цінностями існує невідповідність. Реально сформовані в особистості морально-духовні якості функціонують як мотиви її моральної діяльності, що складаються з сукупності відповідних моральних дій (вчинків). До моральної, як і до будь-якої предметно-перетворювальної діяльності, ставляться певні вимоги. Вони є суспільно виробленими зразками-нормами, що піднімають моральну діяльність на вищий рівень. Йдеться про моральну діяльність як служіння. Воно є справою психологічно тяжкою, оскільки вимагає значних внутрішніх зусиль. При цьому йдеться не тільки про зусилля, пов'язані з рівнем розвитку певних морально-духовних цінностей. Ці зусилля можуть досягти достатньої досконалості, та це не означає бездоганності перебігу моральної діяльності особистості. Сучасні теоретичні виховні погляди здебільшого пов'язують ефективність моральної діяльності з відповідними цінностями і орієнтують виховні методики у цьому напрямі. Це є результатом неврахування всіх умов, у яких відбувається реальна моральна діяльність особистості. Вона може здійснюватися у формі обмеженої суб'єкт-суб'єктної (діадної) взаємодії, а також у формі, коли така взаємодія має груповий фон, що різко змінює характер моральної діяльності. Це фон нерозуміння суб'єкта моральної діяльності, байдужості до нього, стимулювання у нього психологічного розслаблення тощо. Все це не сприяє успіху моральної діяльності особистості. Ще серйознішою видається справа, коли вчинки особистості розгортаються в екстремальній чи конфліктній ситуаціях.

Іноді вихованцю доводиться рятувати товариша, який потрапив у небезпеку (екстремальна ситуація). Або старанний і відповідальний вихованець на прохання педагога береться за прибирання класу, а його однокласники біжать вболівати за свою спортивну команду. Унаслідок цього вихованець опиняється в конфліктній ситуації: виконати прохання педагога чи долучитися до однокласників.

Для того щоб моральна діяльність вихованця у таких ситуаціях була продуктивною, він, крім певного морально-духовного надбання, повинен виявити і самовладання, витримку, наполегливість, рішучість. За недостатнього розвитку цих рис характеру та волі, тобто за малодушності, його моральні діяння будуть неефективними. Проявляючи нерішучість, ненаполегливість, слабкість самовладання, вихованець не надасть вчасної допомоги ровесникові, що потрапив у небезпеку. Мають бути відсутні вагання та внутрішнє безсилля, щоб не звести нанівець добродійні поривання.

Перипетії моральної діяльності особистості переконують у цілеспрямованій організації розвитку характеру та волі особистості як внутрішньої основи її морально-духовного вдосконалення. У цьому зв'язку вихованців слід планомірно включати у посильні для них життєві турботи, вчити доводити розпочату справу до кінця, не падаючи духом, їхнє життя повинно бути змістово багатим, внутрішньо напруженим та суспільно значущим.

Колізія міжособистісних відносин підтримки-перешкоди у виховному процесі

В організованому виховному процесі завжди поєднуються теоретичний і модельовано-практичний етапи. На теоретичному етапі відбувається глибоке осмислення вихованцями когнітивного компоненту певної морально-духовної цінності, трансформація його у позитивне ставлення, тобто оволодіння емоційно-ціннісним компонентом. На практичному - розгортається моделювання поведінкової ситуації, адекватної засвоюваній цінності. Така ситуація є лише першим моральним кроком вихованця на шляху перетворення конкретної морально-духовної цінності на внутрішній регулятор його вчинків і поведінки. Це закономірно, оскільки умови виховного заняття не дають змоги вихованцеві демонструвати акти життєдіяльності, спираючись на засвоєний моральний норматив.

У перетворенні засвоєної морально-духовної цінності на стійкий поведінковий мотив вихованець має тривалий час самостійно вправлятися у такій духовно-практичній діяльності. Наприклад, у вихованця є прагнення, яке він бажає реалізувати (пробує допомогти тим, хто потребує допомоги). Це є його вправлянням в альтруїзмі як особистісній цінності.

Духовно-практична діяльність вихованця здійснюється в соціальному середовищі, зокрема в колективі ровесників, які впливають на реалізацію його морального прагнення. Бажано, щоб цей вплив розгортався в конструктивному напрямі - як підтримка. У цьому зв'язку вихованцеві буде корисною її орієнтовна основа, яка допоможе йому оптимально міжособистісно взаємодіяти і досягати мети. Вихованець має з'ясувати для себе: як впливають значущі для нього ровесники на його прагнення; наскільки значущі ровесники допомагають реалізації його прагнення чи перешкоджають (утруднюють, унеможливлюють її). Наприклад, значущий ровесник може дати корисну пораду, яка допоможе досягти бажаного. Можна оцінити цей вплив як допомогу, якщо одержана порада сприяла реалізації прагнення. Інколи значущі ровесники (навмисно чи ненавмисно) перешкоджають успішному наближенню до мети: хтось може дати неправильну пораду чи інформацію стосовно того, як досягти бажаного. У такому разі можлива оцінка впливу цієї особи як такого, що завдав шкоди чи завадив наближенню до моральної мети.

Можливі навіть випадки, коли один і той самий ровесник може одночасно сприяти і перешкоджати досягненню особистісної мети. Наприклад, значущий ровесник може допомогти придумати різноманітні способи реалізації прагнення, але водночас він може допуститися серйозної помилки, намагаючись досягти того, до чого прагне вихованець, і тим самим об'єктивно перешкодити досягненню цього.

Вияв значущим ровесником підтримки-перешкоди може мати такі особливості:

• 1) досить сильно підтримує в реалізації прагнення;

• 2) підтримує в реалізації прагнення;

• 3) трохи підтримує в реалізації прагнення;

• 4) не підтримує і не перешкоджає в реалізації прагнення;

• б) трохи перешкоджає в реалізації прагнення;

• 6) перешкоджає в реалізації прагнення;

• 7) досить сильно перешкоджає в реалізації прагнення; Запропонована порівнева характеристика двох типів

міжособистісної взаємодії має велике методичне значення. Адже відкриваються реальні можливості для змістовного впливу на вихованців. Окрім цього, створюються сприятливі умови для формування у них відповідної мотивації щодо виховних вимог педагога.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Малодушність в особистісній недосконалості вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця
  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література