Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

Психологічні джерела виховної майстерності

Морально перетворювальна сила подяки вихованців своєму вихователю залишається методично неосвоєною, що знижує продуктивність виховного процесу. Зазвичай дитину привчають дякувати за надану їй допомогу (матеріальну чи психологічну). А от дія, спрямована на створення її' як особистості, залишається для неї неусвідомленою і неоціненою. Ідеться про складну, багатогранну професійно виснажливу працю педагога, зорієнтовану на морально-духовний розвиток вихованця.

Подяка дитини своєму вихователю матиме для неї виховний сенс, коли вона буде неформальною, щиросердною, з глибокими почуттями до нього. Така подяка має обопільну користь. Вона активізує моральну самосвідомість вихованця, допомагає йому впорядкувати свої моральні здобутки, а отже, зміцнити власну морально-духовну Я-концепцію, зробити її усталеним регулятором своєї життєдіяльності.

Вихователь, відчуваючи дитячу подяку як доброзичливе ставлення до себе, позбувається професійного вигорання, набуває достатньої позитивної емоційної енергії для продовження своєї справи.

Подяка, якщо її розглядати у особистісно розвивальному контексті, має бути вираженням сутності гуманістично спрямованого виховного процесу, де відсутнє насилля і диктат. За використання примусу як педагогічного впливу сподіватися на подяку вихованця недоречно. Отже, лише за організації виховання як процесу, що ґрунтується на засадах свободи і саморозвитку вихованця його акт подяки набуватиме вираженої морально перетворювальної сили.

Пригадування вихованцем власного вчинку як спонука до його повторення

У виховному процесі має реалізуватися закономірність, згідно з якою стійкість вихованості у дитини певної морально-духовної цінності залежить від міцності її закріплення у відповідному вчинку. Тому педагог прагне до створення ситуацій, за яких вихованець вправлявся б у повторенні вчинку, що перебуває на стадії формування. При цьому мета педагога полягає у трансформуванні ситуативно-детермінованого вчинку вихованця до його прояву в разі необхідності цього для людини.

Серед існуючих методичних засобів, спрямованих на досягнення цієї мети, важливе місце належить прийому пригадування вихованцем власного вчинку. Це означає, що моральний досвід дитини стає відкритим до сповненого певним змістом вчинку: вона вже визначилася у ньому і завдання полягає в тому, щоб даний вчинок вчасно знайшов своє відтворення.

У цьому зв'язку пригадування вихованцем здійсненого вчинку приводить до інтенсифікації процесу його морально-духовного вдосконалення. Цей процес не може бути мимовільним. Тому потрібні спеціальні дії педагога, які б стимулювали його розгортання.

По-перше, у вихованця як суб'єкта вчинку має відбутися неочікувана зустріч з іншим вихованцем як об'єктом цього вчинку, або педагог повинен цілеспрямовано створити таку ситуацію. В обох випадках його присутність у цій зустрічі є обов'язковою. Звертаючись до вихованців, він просить їх згадати цю моральну подію. Важливо, щоб кожен з них її вербалізував.

По-друге, педагог забезпечує позитивну емоційну реакцію вихованця як суб'єкта вчинку. Він має відчути сильну радість, велике задоволення від цієї зустрічі, емоційно пережити свій моральний вчинок, його важливість для ровесника. Цей емоційний супровід відтвореного вчинку відіграє важливу роль у становленні позитивної емоційної спрямованості вихованця на іншу людину.

На цьому морально розвивальне значення емоційного реагування не закінчується. Пережита радість значно збагачує первинний мотив до вчинку, що перебуває на стадії формування. Така емоція підвищує його спонукальну функцію, і вихованець практично повторює цей вчинок, поступово перетворюючи мотив на відповідну моральну цінність.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення
  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література