Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

Психологічні джерела виховної майстерності


Я в особистісному бутті людини


Глибинною таємницею справжнього духовного розвитку людини є її Я-обурюване - психологічне утворення особистості, яке істотно гальмує її духовний розвиток; наслідок підсвідомого тяжіння особистості до першості й незалежності скрізь і у всьому. У цій функції воно є самостійним механізмом, механізмом системоутворювальним. Джерелом виникнення Я-обурюваного є факт похідності особистості від людської культури, успадкованої від минулих поколінь. У цьому процесі за неточної його психологічної організації і виникає момент суперництва. Очевидно, підсвідоме тяжіння людини до першості скрізь і у всьому є підґрунтям її спокуси. їй важко змиритися із соціально зумовленою залежністю як виявом відповідальності волі, оскільки дається взнаки природне бажання до необмеженої свободи. Гонор за таких умов стає доцентровою силою емоційного життя і вибору поведінкової стратегії суб'єкта.

Механізм опору - це суто емоційне утворення, що проявляється як наміри чи бажання. Людину із надзвичайно сильною реакцією обурення зараховують до розумово відсталих. Така людина всю енергію спрямовує на дії несумісні з доброчинністю. У цьому сенсі її вважають божевільною, а її бажання кваліфікують як нерозважливі. Дія реакції обурення призводить до дискредитації людиною моральних вимог, їх особистісного знецінення, а отже, й до необов'язкового їх дотримання. Це є культивуванням духовно небезпечного самообману, який втягує людину в особистісно неконструктивне русло функціонування. Вибудувавши у внутрішньому плані схему морального заспокоєння, людина тим самим розчищає психологічний простір соціально незначущим вчинкам і поведінці.

Стійка налаштованість особистості на активний опір глибоко деформує всю палітру суб'єкт-суб'єктної взаємодії, призводить до узагальненого інструментального ставлення як світоглядної настанови. Такого ставлення зазнає інша людина ("Вона - засіб досягнення моєї мети, і в цьому вбачається вигода для мене") і сам суб'єкт ("Я дію як інструмент чи засіб для досягнення своєї мети"). Ця особистісна позиція руйнується лише на полюсі творення добра людиною. Цей полюс має бути пронизаний глибокими почуттями, де любов та милосердя будуть стійким духовним центром, який впливатиме на якість всіх емоційних переживань особистості. Цей центр має стати фундаментальним критерієм, за допомогою якого оцінюється вся різноманітність людських дій.

У зв'язку з цим постає необхідність відшукати засіб перетворення Я-обурюваного на його протилежність, зменшення його деструктивної дієвості, долучений особистості до цінностей духовної культури людства. Це є важливим педагогічним зачином, пов'язаним із виявленням і врахуванням стану ціннісних коливань вихованця, коли в його душевній системі вживаються доброчинні і протиправні діяння, які інколи важко кваліфікувати. Тому педагог повинен передусім правильно діагностувати мотиваційну сутність вчинку вихованця, яка може бути виокремлена в процесі порівняння, аналізу й узагальнення поведінкової симптоматики.

Оптимістична виховна гіпотеза вихователя є глобальним орієнтиром у його діяльності, рухом до добра у розвитку особистості. Цей вектор має усвідомити і кожен вихованець. Обов'язок педагога полягає у тому, щоб сформувати у вихованця стійку психологічну настанову на постійну і нелегку виховну діяльність, яка вимагає максимальної концентрації його розуму, почуттів і волі. Будь-який успіх у справі становлення особистості має переживатися нею як задоволеність власним життям, як своє свято, яке за належного докладання зусиль не минатиме.

Для того щоб це стало реальністю, хоча б частково, у вихованця формують уявлення про життя не лише як про явище біологічне, а й передусім як явище, що утверджує множину дій вищого, духовного рівня. Саме у цьому сенсі ведуть мову про його немарнотність. Отже, навіть фізіологічний акт (наприклад, задоволення потреби в їжі) у свідомості суб'єкта має бути детермінований певною соціальною мотивацією. Будь-які побутові, комунікативні дії повинні слугувати єдиному прагненню - морально-духовному розвиткові особистості.

Із таких дій і складається життя як неперервне існування людини. З позиції життя як доброчинної дії суб'єкт має оцінювати себе й іншого, вдаючись до похвали чи осудження. Морально-духовний розвиток особистості буде успішнішим, якщо її загальна настанова на заступництво іншого домінуватиме над усіма іншими, які можуть призвести до появи пихатості, зверхності тощо.

Вихованця потрібно вчити набувати вищих морально-духовних цінностей у процесі свого життя, його потрібно й схиляти до цього. Тоді його слова і справи стануть справжнім мірилом його особистості.

Наступний розділ:

Краса духовності


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Духовна культуродомінантність як виховний ідеал“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал
  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література