Відповідальність педагога за вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

У діяльності педагога почуття відповідальності поєднує його професійні зусилля із загальним інтелектуально-почуттєвим станом школяра. Вікові освітні стандарти, орієнтуючи спрямованість його професійної відповідальності, водночас визначають її міру на основі їх досягнення чи недосягнення. Такою є традиційна професійна установка щодо цього важливого психологічного утворення у структурі майстерності педагога.

Професійна відповідальність педагога має узгоджуватися з його здатністю до прогнозування морального становлення та розвитку вихованця. Якщо виховні дії педагога знаходять позитивний відгук у вихованців, забезпечують досягнення запланованих цілей, його морально розвивальні передбачення стають достатньою мобілізуючою силою.

Інша ситуація виникає, коли виховний прогноз щодо вихованця невтішний. Інколи у педагога виникає бажання зняти з себе відповідальність за особистісне майбутнє вихованця. Він зменшує інтенсивність виховного впливу на нього, зважаючи на його опір і спрямованість до асоціальних способів дій. Це професійно неконструктивний шлях, який не виправдовує педагога.

За морального неблагополуччя дитини педагог повинен підвищити свою відповідальність за неї, зробити все можливе, щоб змінити її особистісний стан, навіть якщо вихованець через свою безпечність не отримав від цього ніякої користі. У такій ситуації вихователь знатиме, що він до кінця виконав свою справу.

Сучасний педагог, який працює у складній соціокультурній ситуації, для підтримання свого професійного авторитету має постійно дбати про наукове розуміння виховного процесу у зв'язку з новими даними психологічної науки. Йдеться передусім про прикладні її аспекти, які безпосередньо можуть бути долучені до процесу виховання з метою його якісного вдосконалення. Виховна проблематика, пов'язана зі становленням високодуховної особистості, перебуває в центрі нинішніх науково-психологічних пошуків. Я-концепція особистості та механізми її породження (одні з них є гальмівними, інші - конструктивними) допомагають з'ясувати сутність і природу виховного процесу, підвищити загальний рівень його організації на засадах різнобічного розвитку і саморозвитку особистості.

Розпач у корекційно-превентивному заломленні

Різні ситуативні проблемні ситуації, що виникають у повсякденному житті, викликають емоційне переживання розпачу - виду комплексної емоції, яка виявляється у неспокої, постійній тривозі, страсі перед невідомим і самим собою.

Розпач слід відрізняти від безплідної пригніченості, журби. Стан розпачу призводить до порушення рівноваги між компонентами системи внутрішнього світу людини, що негативно позначається на її психічному розвитку. За цього емоційного переживання дезорганізується Я особистості, оскільки саме воно відповідальне за психологічну рівновагу і внутрішній спокій.

Розпач безпосередньо пов'язаний із втратою доброї надії. Бажаний вихід з проблемної ситуації для суб'єкта не видається можливим, оскільки він не спроможний об'єктивно пізнати причини, які можуть призвести до очікуваного приємного для нього результату. У свою чергу втрата суб'єктом надії на краще для себе як напрям виходу із проблемної ситуації корелює зі слабкою мужністю. Так поєднуються розпач, надія і мужність у позитивному виході суб'єкта із психологічно скрутного для нього становища.

Ситуація може значно ускладнитися, якщо суб'єкт тривалий час перебуває у різних за змістом проблемних ситуаціях. Переживання розпачу як спосіб реагування на них може трансформуватися у розпач в собі, у втрату впевненості в собі, тобто у більш деструктивний психічний стан. Для нього характерні брак волі, необхідної життєвої активності й бадьорості.

У навчально-виховному процесі часто створюються такі умови, що викликають у вихованців переживання розпачу:

• 1) наприкінці уроку вчитель пропонує невелику за обсягом самостійну роботу. Учень переживає, що не встигне її виконати;

• 2) учитель заборонив учням при виконанні індивідуального завдання користуватися допоміжними матеріалами, однак учень використовує їх. При цьому він переживає, що вчитель це помітить і звинуватить його у списуванні;

• 3) постійного вчителя на уроці заміняє інший. Учень знає, що у кожного вчителя різні вимоги до оцінювання, і тому побоюється, як цей вчитель відреагує на його відповідь;

• 4) учитель ділить клас на групи, а учні виконують завдання. Оголосити його результати він просить одного з представників цих груп. У такого учня виникає сильна тривога, оскільки, можливо, він не був активним учасником обговорення і тому не зможе належно обґрунтувати груповий результат;

• 5) при відповіді на запитання анонімної анкети старшокласник побоюється, що його почерк впізнають і всім стануть відомі його судження. У такому разі він знижує відсоток щирих і чесних відповідей.

На основі знання про природу та особливості перебігу переживання розпачу продуктивними будуть такі способи його подолання:

• а) раціоналізація переживання розпачу (формулювання судження "Я перебуваю у розпачі"). Самоусвідомлення у цьому зв'язку є вирішальним фактором, оскільки йдеться про Я суб'єкта. Чим глибше самоусвідомлення, тим змістовніша сфера, що охоплюється Я. У свою чергу від більшої диференціації Я залежить розвиток волі. Зауважимо, що у людини без волі не існує і Я; тому чим розвинутіша воля людини, тим більше вона усвідомлює й саму себе;

• 6) створення в уяві образу "Я - спокійний";

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відповідальність педагога за вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця
  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література