Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

Психологічні джерела виховної майстерності

У своїй діяльності творчому педагогу часто доводиться переживати сумніви стосовно вибудованої ним виховної стратегії. Адже вихованці неповторно індивідуальні, і це змушує його шукати наукової підтримки, щоб бути впевненим у правильності своїх дій. І хоч виховувати за книгами неможливо, та виховувати за їх допомогою конче необхідно. Це правило набуває особливої ваги, коли педагог звіряє свої кроки з ідеями видатних педагогів, які більше за своїх сучасників зуміли заглибитися у внутрішній світ дитини, віднайти найпотаємніші стежини до її серця, повести її до світла людського добра.

Костянтин Ушинський як основоположник наукової педагогіки

Творча постать Костянтина Ушинського (1824-1870/71) надзвичайно багатогранна. Все його життя було поглинуте створенням наукової педагогіки, яку він пов'язував із системою наукових понять стосовно практичної діяльності.

Найважливіші проблеми, які постали перед ним: де брати змістові еталони для побудови наукової педагогіки; який обрати масштаб для теоретизації? Щодо цього К. Ушинський обрав єдиноможливу позицію: реальна педагогічна практика в її результативній частині - існуючі погляди на неї, що претендували на роль педагогіки.

Такими еталонами мислитель вважав німецькі педагогіки, оскільки на той час педагогічні погляди німецьких учених були розрізненими і єдиної цілісної німецької педагогіки не було. Методологічний недолік цих педагогік К. Ушинський вбачав у тому, що вони експлуатували лише настанови, а не закономірності як науково концептуалізовані конструкти. Крім того, настанову вони розуміли умоглядно, абстрактно.

Загалом умоглядна, донаукова педагогіка, за К. Ушинським, є закритим утворенням. Вона фіксувала лише взаємодії педагога і школяра в їх зовнішніх, тобто ситуативних, а значить, поверхових, несутнісних характеристиках.

Будь-яка педагогічна настанова, на думку К. Ушинського, - це загальний рецепт, який однозначно спонукає діяти так чи інакше. Однак необхідно зважати на індивідуальні особливості учня і враховувати реальні обставини, в яких розгортається освітній процес. Тож настанова може виявитися корисною за результатом, шкідливою або ніякою.

Побудована на таких засадах педагогіка не влаштовувала К. Ушинського як мислителя-теоретика. Системо-утворювальним для побудови наукової педагогіки К. Ушинський вважав сформульований ним філософсько-методологічний постулат: педагогічна теорія неможлива в закритих межах взаємодії педагога та учнів. Педагогіка піднімається до статусу науки, якщо вона асимілює (залучає)"Закони наук" про людину в свою сутність (внутрішню структуру). Тобто вона вибудовує власні положення лише на основі таких запозичень. Це положення здійснило справжній методологічний переворот у педагогіці.

Якщо педагогіка хоче виховати людину різнобічно розвинену, то вона повинна спочатку пізнати її теж різнобічно, зауважував К. Ушинський. У сучасних умовах це твердження можна конкретизувати у формі методичної поради для педагогів: "Глибоко розумійте закови психічних явищ, якими ви хочете керувати, і дійте відповідно до цих законів та обставин, у яких ви хочете їх застосувати*. Ця порада ґрунтується на розумінні, що науково правильна (ефективна) педагогічна дія - завжди динамічна, оскільки педагогічні обставини різноманітні, що створює передумови педагогічної творчості. У сучасній інтерпретації формула К. Ушинського переконує в необхідності черпати педагогічні засоби впливу в природі людини.

При створенні наукової педагогіки виховання К. Ушинський для глибшої концепту а лізації процесу виховання обґрунтовує категорію "виховна діяльність", поняття "виховна мета", "виховний результат", "засоби виховання", що репрезентують виховні методи, умови виховання, які неодмінно слід враховувати. Усі ці структурні компоненти виховної діяльності використовуються в сучасній виховній теорії і практиці. Однак нині часто недооцінюється роль глибокого пізнання вихованця.

Виховну діяльність К. Ушинський кваліфікує як соціокультурний феномен, якого в природі не існує. її він відмежовує від нижчих форм передавання досвіду. Ця діяльність спрямована винятково на розвиток свідомості людини, що рівнозначно вихованню її духовності. Вона передбачає моральний і розумовий розвиток людини, а не пристосування до існуючих соціальних норм, вимог і приписів. Таких цілей можна досягти за наявності наукової педагогіки виховання як сукупності педагогічних правил виховної діяльності.

На сьогодні фонд педагогічних правил збіднений. Однією зі спроб заповнити цю теоретичну прогалину є концепція правило-відповідного виховання. Згідно з нею, у правилі як науково-педагогічній категорії сконцентроване певне знання про особливості соціального функціонування, умови, засоби, закономірності психічного розвитку дитини, тому воно є концептуальною основою побудови системи ефективних виховних впливів. Із рівнем правил о-відповідного виховного процесу доцільно пов'язувати його технологізацію. На втілення такої ідеї в життя спрямовані певні виховні правила.

• 1. Морально-духовне самовипробування вихованця.

• 2. Єдність сприятливої ситуації особистісного функціонування вихованця і ситуації його морально духовного самовираження.

• 3. Застосування педагогом дії, спрямованої на підкріплення особистісної стійкості вихованця.

• 4. Розпізнавання вихованцем ситуації спокутування.

• 5. Особистісно-почуттєва форма представлення вихованцеві морально-духовних цінностей.

• 6. Формування у вихованця образу майбутніх життєвих проблем як умова запобігання стану розгубленості.

• 7. Морально-духовне уподібнення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки
  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література