Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

Психологічні джерела виховної майстерності

Заздрість є надзвичайним моральним руйнівним почуттям, яке переживає багато людей. Вона є емоційною реакцією на певні переваги іншої людини, які стосуються матеріальних цінностей, особистісних якостей, здібностей, успіху, статусу. Ця реакція неемпатійна за своєю сутністю. За прояву заздрості у людини зовсім відсутня співрадість за успіхи іншої людини, навпаки - вона демонструє ворожість, а то й ненависть до неї.

Крайньою формою вираження заздрості є "чорна заздрість" - негативна емоція, що спонукає здійснювати злі дії для усунення чужого успіху, благополуччя, радості. При цьому мотиви блокування чужого успіху чи його дискредитація, а інколи і пряма агресія на адресу об'єкта заздрості, що виникають у суб'єкта, деструктивно впливають на нього, призводять до розвитку невротичної симптоматики.

В онтогенезі заздрість як ситуативна реакція проявляється внаслідок морального егоцентризму дитини, конкурентного характеру ігор, пригніченої потреби у визнанні.

Розумовим механізмом, який уможливлює переживання заздрості, є порівняння себе з іншою людиною, "такою, я к" Якщо таке порівняння не благо приємне (" вона така, як я, але у неї краще, ніж у мене"), результатом буде емоційна реакція заздрості. При цьому об'єктом порівняння повинні бути значущі для неї особистісні характеристики, в іншому разі людина індиферентно ставитиметься до переваг іншої людини.

Прояви "білої заздрості" відбуваються за визнання чужого успіху як спонуки до особистісного самовдосконалення і прагнення до змагання. Головним її мотивом є потяг до досягнення особистості. Перехід від "чорної заздрості" до "білої заздрості" психологічно важкий.

За спонтанного характеру цього процесу неможливо розраховувати на успіх. Часто людина самостійно не може подолати цієї психологічної межі і залишається в межах дії "чорної заздрості", оскільки свій розумово-емоційний процес вона центрує на об'єкті заздрості, виступає його тінню. Це не дає їй змоги змінити свою внутрішню позицію щодо цього феномену.

Процес переходу від "чорної" до "білої" заздрості полегшується, якщо людина відчула дію перехідної форми заздрості. Йдеться про ситуації, коли сильніше відчуваються власні негаразди, спостерігається, що інші, які зазнали таких самих негараздів, звільнилися від них. Бідна людина особливо відчуває свою бідність, коли бачить іншу багатою; хвора сильніше страждає, коли бачить, що багато з хворих позбавились своєї недуги, а в неї немає на це надії. Серед благополуччя інших яскравіше бачаться власні нещастя.

Володіючи знаннями про феноменологію заздрості, педагог має методично правильно організовувати процес виховання "білої заздрості" у своїх підопічних. Він повинен сформувати у вихованця прийом розототожнення (вичленення себе від інших). Вербалізуючи ситуацію заздрості, вихованець формулює такі судження:

• "Я той, що заздрить";

• "Він той, кому я заздрю";

• "Я йому заздрю, бо він володіє здібністю до стрибків у висоту, якої я не маю".

Далі педагог викликає у вихованця почуття незадоволення собою через відсутність певної здібності. Для цього він повинен включитися у реальну дію, що потребує її. Недосягнення успіху в ній викликатиме у нього незадоволення. Педагог своїми емоційними оцінками лише підсилює цю емоцію.

За допомогою педагога вихованець складає індивідуальну програму свого особистісного зростання (набуття психофізичних рис, які забезпечать у нього формування бажаної здібності). Педагог організовує спільну діяльність, в якій вихованці (суб'єкт і об'єкт заздрості) вправлялися б у позитивних емоційних переживаннях, долали недружні почуття, насолоджувалися гуманно-особистісним спілкуванням. Після такої виховної роботи між суб'єктом і об'єктом заздрості може розгортатися корисне змагання.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі
  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література