Чинники духовної безпечності особистості

Психологічні джерела виховної майстерності

Розуміння природи і джерел безпечності є передумовою вирішення проблеми, пов'язаної зі способом управління розвитком особистості. Щоб зрозуміти сутність безпечності, слід з'ясувати, яку психологічну реальність приховує цей психічний стан індивіда, яке внутрішнє утворення ховається за нею і з якою метою це робиться.

В утробному періоді плід, маючи потенції до фізичного і психічного розвитку, перебуває в тепличних умовах. Усі засоби, необхідні для формування організму індивіда, безпосередньо перетікають від організму матері до організму плода. Цей період закінчується після народження. Відтоді малюк навіть для утамування голоду повинен докласти значних фізичних зусиль, що створює для нього певну незручність.

Якщо дитина постійно перебуває під надмірною опікою, у неї не формується досвід достатньої фізичної і психічної напруженості. А він завжди потрібен там, де доводиться або створювати необхідні умови, або раціонально їх упорядковувати (як певну послідовність перетворення та використання) для успішного виконання. Відсутність турботи змушує індивіда проявляти активність причинно-наслідкового типу детермінації (спонукання). На цій основі відбувається задоволення нижчих вітальних (біологічних) потреб і мотивів, що породжуються корінним почуттям себелюбства (заздрість, гнівливість, злопам'ятність, ненависть, гонористість, користолюбство тощо).

На такому рівні морально-психологічної організації суб'єкт може функціонувати, не відчуваючи мук совісті, а лише переживаючи задоволення. Отже, між безпечністю і гордовитістю існує прямий зв'язок. Проте коли такий суб'єкт потрапляє в якісно іншу соціально-культурну ситуацію, йому важко буває дотримуватися нових правил поведінки, інших життєвих цінностей. Відтоді стійкий стан безпечності викликає у нього почуття зневіри у власні сили, розпач, а то й відчай. За цим емоційним тлом криється недорозвинутість свідомих вольових зусиль - головного механізму морально-духовного самоперетворення особистості. У такому разі суб'єктові психологічно легше демонструвати свій розпач, ніж визнати власне моральне безвілля. Таке вольове недорозвинення суб'єкта не сприяє його особистісному зростанню, актуалізує деструктивну спрямованість мислення, яке збагачується сильною негативною емоційною енергією, і це породжує у нього схильність до асоціальної поведінки. Подібне явище властиве не лише індивідові, який перебуває на ранніх етапах онтогенезу (молодший школяр, підліток, юнак), а може проявлятися і в пізніших вікових періодах. Характерною ознакою стану безпечності є те, що суб'єкт не тільки не дотримується важливих суспільно значущих вимог, а й ігнорує простіші. При цьому суб'єкт демонструє, що він не виконує їх через власну безпечність, а не через складність вимог.

Духовна напруженість як психічний стан людини

Опозицією духовній безпечності є духовна напруженість як глобальна внутрішня умова особистісного розвитку.

Духовна напруженість - психічний стан, проявами якого є ретельність,уважність, дбайливість, запальність людини у її духовно-моральній діяльності.

У пошуках джерел духовної напруженості особистості варто звернутися до положення про його вольове недорозвинення. У цьому контексті інтерес має викликати не нижчий (інстинктивний чи імпульсивний) рівень розвитку волі, а рівень свідомого вольового процесу, який має породити відповідні вольові зусилля. Без них не буває морально-духовної дії (вчинку), подолання прагнення функціонувати за нормами духовної безпечності і цінностей, які сформувалися в & межах. Подолавши їх, людина свідомо стає на позицію закономірностей духовної напруженості, виховує в собі осмислене бажання оволодіти вищими морально-духовними доброчин-ностями і втілити їх у власній життєдіяльності. Таке переоцінювання цінностей надзвичайно психологічно складне, але необхідне для особистісного самовдосконалення. Сенс його полягає в тому, щоб змиритися з тим, що не до вподоби і відмовитись від бажаного. Отже, потрібні відповідні (на рівні свідомості) трансформації в емоційній структурі особистості: вгамування одних пристрастей, переживання інших емоційних утворень з більшою силою.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники духовної безпечності особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості
  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література