Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

Психологічні джерела виховної майстерності

Орієнтуючись на здоровий глузд і на методичні висновки, що ґрунтуються на його основі, педагог вибудовує свою поведінку стосовно вихованця з урахуванням його вікових розвивальних обмежень. Така виховна позиція має право на життя лише щодо кінцевих розвивальних цілей та принципів, на основі яких вони досягаються. Однак є сфера суб'єкт-суб'єктних взаємин, яка йому не підлягає. Йдеться про своєрідне особистісне авансування вихованця, сприйняття його не з позиції "тут-і-тепер", а з позиції "реалізованого ідеалу", його особистісного майбутнього. Таке сприйняття має об'єктивуватися у відповідних виховних діях. В іншому разі воно не матиме виховного сенсу.

Реалізацію такої виховної тактики педагог може різко обмежити стосунками, запрошуючи до себе вихованця з метою вирішення певних проблем. Така ситуація є для вихованця свідченням того, що він підлеглий, обмежений у проявах своєї особистісної свободи. її вихованець сприйматиме як тиск на нього, хоча й невиражений, тому й емоційно реагуватиме.

Створивши такі моделі виховних ситуацій, за яких він прямує до вихованця, педагог ставить його у якісно інше психологічне становище. Вихованець тепер відчуває свою цінність, переживає почуття власної гідності, що позитивно позначається на його взаєминах з педагогом. Спілкування при цьому набуває характеру рівноправного партнерства, глибокої відкритості і взаємного благоговіння. Отже, ставлення до вихованця як розвиненої особистості має увійти у методичний арсенал педагога з метою оптимізації виховного процесу.

Захисний механізм перебільшення у морально-розвивальній позиції вихованця

У мотиваційній системі розвитку особистості завжди присутні спонуки широкого соціального змісту. Вони істотно оптимізують виховний процес. Мотив майбутнього життєвого благополуччя виявляється у цьому зв'язку одним із найдієвіших, задаючи стійкий напрям духовно-морального удосконалення вихованця. У формуванні цього мотиву проявляються як організовані, так і неорганізовані виховні впливи. За таких умов відбувається єдність процесів соціалізації і спрямованого виховання.

Знання як когнітивний компонент мотиву життєвого благополуччя, що спорадично отримує вихованець, є логічно невпорядкованими, часто змістово викривленими, майбутнє життя вихованця подається лише у яскравих кольорах. Вихователь, працюючи на даний мотив, поряд з ідеальною моделлю життєвого благополуччя розкриває й реальні умови, за яких це може бути досяжним, наголошуючи на професійній компетентності суб'єкта, здоровому способі життя. Вихованці здебільшого позитивно сприймають вимоги, що випливають з такої інтерпретації.

Зовсім якісно інша ситуація, коли вихователь розкриває особистісну площину життєвого благополуччя, тобто систему моральних відносин, у якій здійснюється життя людини. У цій площині розгортається справжня життєва драма різного ступеня вираження. Обійти її людині неможливо, а от зробити її особистісно недеструктивною - в її силах.

Інноваційна виховна практика та експериментальні дослідження фіксують особливість тієї внутрішньої позиції вихованців, яка формується при осягненні всієї багатоплановості феномену життєвого благополуччя. Коли педагог прагне з'ясувати всю важливість духовно-моральних надбань вихованця в більш чи менш успішному подоланні ним суперечностей чи конфліктів, які виникатимуть у особистісних відносинах Й істотно визначатимуть якість майбутнього життєвого благополуччя, вихованець за такого обґрунтування проявляє захисний механізм перебільшення. Він піддає сумніву таку інформацію, вважає, що вихователь хоче його залякати, заспокоює себе думкою, що подібне з ним не станеться. Зрештою вихованець буде менш ретельним у виховному процесі, істотно знизиться його розвивальна спроможність, активізується сфера суспільно несхвальних дій.

Зусилля педагога при формуванні у вихованця мотиву соціального благополуччя зосереджуються на гальмуванні у нього захисного механізму перебільшення, використовуючи раціонально-емоційні засоби впливу на особистість.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості
  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література