Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

Психологічні джерела виховної майстерності

У розмаїтості виховної суб'єкт-суб'єктної взаємодії виявляється тенденція, за якої носій певних моральних настанов розглядає іншу особу, її моральні діяння ідентичними до своїх. Такий ракурс сприйняття іншого функціонує лише за умови, що між двома суб'єктами існують реальні моральні відносини.

Цей особистісний взаємозв'язок добре проглядається у народних прислів'ях: "Як гукнеш, так і відгукнеться", "Що посієш, те й пожнеш". Центральним психологічним наголосом у цій тенденції є момент очікування: суб'єкт морального діяння очікує від об'єкта цього діяння аналогічної реакції за відповідної необхідності.

Коли суб'єкт демонструє позитивне моральне діяння і очікує на таке саме стосовно себе, ніяких виховних проблем не виникає: це є свідченням конструктивного перебігу виховного процесу. Зовсім інша виховна ситуація виникає тоді, коли вихованець щодо свого ровесника поводився негідно, а реальні обставини склалися так, що лише цей ровесник може задовольнити моральну потребу вихованця. Однак він, проектуючи свою негативну моральну настанову на ровесника, не наважується звернутися до нього за допомогою. Він міркує так: "Я йому свого часу не допоміг, то й він мені відмовить у проханні". Такий вихованець може спробувати вирішити свою проблему опосередковано, просячи іншого ровесника, щоб той його умовив надати допомогу. Проте цей особистісний хід не сприятиме моральному зростанню вихованця.

Розвивально продуктивнішою буде ситуація, коли педагог розкриє вихованцеві згубність тенденції перенесення власних суспільно несхвальних моральних настанов на іншого. Адже ровесник, який зазнав від вихованця асоціальних діянь, не обов'язково відгукнеться також негативним способом поведінки. Він може принести вихованцеві реальну користь, увійшовши у його складне становище чи співчуваючи йому. Вірогідність такого поведінкового сценарію буде більшою за умови, коли вихованець все-таки звернеться до нього з відповідним проханням, попередньо вибачившись за свій вчинок. Саме у цьому напрямі має відбуватися корекційно-виховна робота педагога за такого типу моральних колізій.

Механізм соціального розслідування і пізнання у виховному процесі

Організування розвивально доцільних міжособистісних взаємин є одним із виховних завдань педагога. Процес їх досягнення досить тривалий; просування у цьому напрямі наштовхується на багато перешкод, зумовлених психологічними особливостями вихованців. Тому педагог має досконало володіти знанням про цю сферу людських взаємин.

Витоки механізму соціального розслідування лежать у Его-структурі суб'єкта і пов'язанні з його природно заданим почуттям зверхності. Його дія спостерігається вже в дошкільному віці. На поведінковому рівні соціальне розслідування - це намагання вихованця розвідати певні особистісні вади ровесника. Хоча вони здебільшого бувають незначними, це його не бентежить. Він часто їх перебільшує і непомірно суворо ганьбить. Якщо не вживати запобіжних заходів, така поведінка вихованця переросте у пристрасть і стане стилем його життя. Така людина багато втрачає у своєму особистісному розвитку, оскільки всю свою життєву енергію витрачає на розслідування і осудження чужих справ. Осудження не обмежується лише діяльністю людини, а й поширюється на її особистість. Пам'ятаючи про це, педагог має запобігати такому сценарію особистісного розвитку вихованця. Щодо цього йому доведеться розгорнути диференційовану роботу з розвитку та морального вдосконалення самосвідомості вихованця.

Блокування механізму розслідування має відбуватися через його заміщення соціальним механізмом пізнання - вивчення індивідуальних особливостей ровесника, його розвивальних можливостей та рівня вихованості, стилю поведінки тощо. Такі знання суттєво оптимізують міжособистісні взаємини вихованців, оскільки урівноважують їхні взаємоочікування. їхні вимоги за розвинутого механізму соціального пізнання характеризуються взаємною бережливістю і повагою.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого
  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література