Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

Психологічні джерела виховної майстерності

Морально-духовний розвиток особистості вимірюється здебільшого структурою відповідних цінностей, які вона постійно реалізує у своїй життєдіяльності. В цьому особистість по-справжньому випробовується на свою духовну міцність. Тому обмеження поля морально-духовної дії лише поведінкою в її суб'єкт-суб'єктному вимірі є недоцільним, адже мораль виявляється й у діях предметно-перетворю-вального змісту не меншою мірою, ніж у "чистому" вчинку.

Однак якщо взяти до уваги зв'язок моральності особистості зі всією її життєдіяльністю, то виникає проблема її цілей, у яких життєдіяльність реалізується. Життєві цілі - це психологічне утворення, яке, як і всі інші складові внутрішнього ладу особистості, має тенденцію до розвитку, зважаючи на складність змісту і перспектив досягнення. Важливим щодо цього є часовий параметр цілі: буде вона близькою за досягненням чи тривалою за відтермінуванням.

У процесі виховання доцільно ставити питання про цільову диференціацію у контексті більшої чи меншої вихованості особистості. Йдеться про кількісно-якісний діапазон цілей. Логічно було б передбачити, що менш морально розвинена особистість задовольняється й меншим обсягом цілей, які вона перед собою ставить, а розвиненіша претендує на більший цільовий фонд, оскільки має внутрішні резерви для їх досягнення.

Однак виховна практика дає підстави констатувати, що ступінь моральної вихованості особистості не корелює з цільовою диференціацією. У межах певного вікового періоду спостерігається цільова тотожність: і вихована особистість, і особистість з певними моральними вадами однаковою мірою проявляють бажання досягти єдиних цілей. При цьому засоби їх досягнення у них різні. Тому не ви хована особистість нерідко вдається до морально несхвальних дій. Основним серед них виявляється удавання як неправдива мотивація своєї активності. У цьому зв'язку доцільно виокремити ситуацію, пов'язану з фальшивим вираженням почуттів чи певного фізичного стану. В обох випадках особистість хоче ввести іншу людину в оману для досягнення власних цілей.

Вже в ранньому онтогенезі дитина неправдиво повідомляє батьків про свій фізичний стан, щоб вони позбавили її виконання певних вимог, які їй не до вподоби, бо на даний час вона не схильна до їх реалізації. Спостерігається також і штучна демонстрація дитиною перед батьками позитивних почуттів (хоч насправді вони відсутні) з метою задоволення якихось своїх потреб. Згодом феномен удавання може стати ознакою міжособистісних взаємин. Вихованець може удавати себе за друга своєму ровесникові, але це явище спричинене якоюсь егоїстичною метою. Таке фальшиве ставлення не буде постійним, а триватиме доти, доки вихованець залежатиме від ровесника. Коли його соціальне положення зміниться, він повністю розкриється, звинувачуючи ровесника у реальних і нереальних провинах. У такого вихованця зникають нещирі лестощі, він відкрито демонструє щодо ровесника неприязне ставлення. При цьому, щоб бути правдоподібним у своєму справжньому ставленні до ровесника, вихованець подає його незначні вади великими, звинувачуючи його у цьому.

Явище удавання, особливо у сфері міжособистісних взаємин, надзвичайно небезпечне з виховної точки зору.

Особистість, у якої удавання ввійшло у стійкий внутрішній досвід, набуває соціальної ролі симулянта, і це стає стилем життя, самостійно позбавитися якого досить важко. Тому потрібне раннє розпізнання цього особистісного феномену, а також педагогічні дії, які б активізували свідомість вихованця, щоб позбутися цієї поведінкової схильності, сформували внутрішній імунітет до неї.

Близькими до удавання за способами досягнення вихованцем власних цілей є навмисне приниження, за якого він дозволяє іншим ображати чи обманювати себе. Однак така позиція виправдовує себе: внаслідок цього він задовольняє певні свої потреби. Вихованець, який терпить образу, втягує інших в контакт, з якого унаслідок взаємо-обміну він отримує для себе користь.

Другий спосіб досягнення власних цілей визначається як "пошук співчуття*. Вихованець вдається до розкриття перед іншими своїх проблем (часто надзвичайно перебільшених), щоб викликати почуття жалю до себе. Цим він ставить іншого у складне становище, реалізуючи бажання, які, за його розумінням, неможливо здійснити прямим зверненням.

Корекція способів досягнення вихованцем цілей за допомогою "навмисного приниження" та "пошуку співчуття здійснюється тими самими виховними діями, що й блокування удавання.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей
  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література