Виховний процес з глибинним психозануренням

Психологічні джерела виховної майстерності

Сучасний виховний процес, Інтенсивно сприймаючи імпульси гуманітарної культури, якісно змінюється. Теоретично дискредитована і практично відхилена його директивна модель. Відбувається справжнє олюднення всіх компонентів сходження підростаючої особистості до смислоціннісних вершин людства.

Створення нової виховної парадигми, яка активно використовується педагогами-інноваторами, відбувається передусім на філософсько-методологічному рівні. Однак цілісної теорій виховної дії як системоутворювальної клітини методу виховання ще не створено, відсутня її типологія, недостатньо з'ясована вікова специфіка. Потребують модернізації традиційні виховні методи, які повинні увібрати в себе новітні дані психології особистості, психології мотивації та емоцій, відкриття у сфері міжособистісного діалогу.

Формула морального шляху у виховному процесі

Педагог, який дбає про якість виховного процесу, зазвичай орієнтується на певні наукові положення. Однак реальна практика може дати йому привід для сумнівів у їх продуктивності. Адже він має справу з конкретним вихованцем як індивідуальністю, а не як із узагальненим суб'єктом виховання. Наукові положення, особливо у сфері морально-духовного становлення особистості, переважно фіксують нормативні способи виховного впливу, у кращому разі зважаючи на вікові особливості суб'єкта.

Тому педагог має творчо адаптувати наукові рекомендації до виховної ситуації. Стратегія такої адаптації має полягати в забезпеченні оптимального морального розвитку всіх вихованців, зважаючи на їхні потенційні можливості. Адже інколи, орієнтуючись на середнього вихованця, створюються умови для вищих досягнень (акмеміри) особистісно здібним вихованцям. Підвищити дієвість нинішньої виховної моделі методологічного рівня можна, якщо до кожного нормативного компонента моральної діяльності (як суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагога і вихованця) буде долучена суб'єктивна реакція вихованця на нього, яка буде прямим предметом турботи педагога.

Удосконалену в такому напрямі виховну модель можна представити як відповідну схему, компонентами якої є: моральний зразок (МЗ), моральний намір (МН), моральні труднощі (МТ), образ наміру (ОН), моральна дія (МД) (рис. 4.1).

Інваріантна структура виховного поля

Виховна діяльність педагога, яка передбачає обов'язкове відпрацювання всіх структурних компонентів виховного поля, розпочинається з ознайомлення вихованця з моральним зразком. Він може пропонуватися в ідеальній (узагальненій) формі або як приклад певної непересічної особистості. Вихованець схильний сумніватися у можливості досягнення цього зразка, стверджуючи, що то була велика людина і він не може з нею рівнятися. Можливе навіть обурення стосовно запропонованого морального зразка. Обурення може свідчити, що запропонована моральна височина видається вихованцю недоступною, він не може її вмістити у своїй особистісній структурі.

Педагог долає моральний сумнів вихованця, звертаючи його увагу не стільки на відмінності, скільки на ті якості, які є спільними для нього і запропонованого морального зразка, на подібність побутово-культурних умов їхнього існування. Далі педагог має забезпечити усвідомлення вихованцем особистих переваг, якими він користуватиметься у практичній орієнтації на ту чи іншу морально-духовну цінність. Головне - роздуми вихованця спрямувати з теперішнього його становища на його майбутнє. Відтак у вихованця відбудеться переоцінка цінностей, і він по-іншому ставитиметься до своїх потреб і прагнень. Створяться внутрішні умови для виникнення і переживання вихованцем почуття зневаги до них, хоча й не досить сильне й стійке.

Така рефлексивно-емоційна діяльність вихованця щодо морального зразка забезпечить трансформацію його у моральний намір як енергетично сильніше внутрішнє утворення. Його характерна ознака - переживання бажання певного морально-духовного припису"

Учинкова реалізація вихованцем морального наміру неодмінно наштовхується на об'єктивні труднощі, що гальмуватимуть цей процес. Адже у кожного вихованця більшою чи меншою мірою існує потяг до фізичного спокою. Він піклується про нього залежно від умов, у яких перебуває. Інтенсивна моральна діяльність часто вимагає відповідної фізичної напруженості, оскільки та чи інша моральна дія вихованця може бути вплетеною у предметно-перетворювальну діяльність (наприклад, допомога у роботі тощо). Тому привчання вихованця до готовності нехтувати фізичними труднощами, що супроводжують моральну поведінку, є важливим педагогічним завданням.

У вихованця має сформуватися умовивід, що легкого морального життя не буває: моральний шлях - це постійне долання тілесних і психологічних труднощів. Долучившись до суспільно значущих способів поведінки, він відчуватиме і злослів'я, і образи, і наклепи з боку деяких ровесників. Тому він повинен виробити психологічний імунітет до таких дій, терпіння, тобто такий стиль реагування, який передбачає вгамування емоційних переживань і розгортання на цій основі раціональних дій.

Створення у вихованця образу морального наміру має забезпечити цілісність всієї попередньої виховної суб'єкт-суб'єктної взаємодії в його свідомості. Така цілісність можлива за умови, коли пережиті вихованцем емоції, одержані ним моральні знання, самостійно зроблені моральні судження й умовиводи, вольові зусилля будуть спроектовані в його уявлення. Така внутрішня робота безпосередньо зачіпає Я вихованця. Крім того, процес уявлення змінює його діюче Я, морально збагачуючи його. Тому педагог повинен докласти методичних зусиль, щоб вихованець створив послідовно-процесуальну образну картину виховної суб'єкт-суб'єктної взаємодії, в якій відображені його і педагога дії, переживання. З цією метою педагог пропонує пройти моральний шлях уявно, нічого не забуваючи і не ігноруючи.

Сформований у такий спосіб "моральний гештальт" служитиме достатньо емоційно насиченою спонукою для включення вихованця у реальні моральні діяння-вчинки. Вправляння в них за такої попередньої виховної діяльності відбуватиметься без значних психологічних ускладнень.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виховний процес з глибинним психозануренням“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням
  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література