Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

Психологічні джерела виховної майстерності

Умовляння як сукупність виховних дій є поширеною практикою звичайного життя як стихійне вираження глибокої людяності у міжособистісних взаєминах. Цей виховний вплив асоціюється передусім із виховними родинними взаєминами. Тому його кваліфікують як "батьківське умовляння". Як виховна дія умовляння не має чіткої наукової концептуалізації, як і будь-який сегмент народної педагогіки. Воно є вираженим інтуїтивно-емпіричним виховним утворенням.

З метою окреслення понятійних меж і надання їм статусу педагогічного методу умовляння доцільно віддифе-ренціювати від близького до нього методу переконання, яке ґрунтується на філософсько-психологічній ідеї раціоналізму, а у практичному застосуванні апелює до людського розуму, логіки аргументації та розмірковування. При цьому система мисленнєвих побудов породжує у суб'єкта прагнення, хоч і не досить експресивно виражене, до певного морального діяння.

Метод педагогічного умовляння не заперечує зосередженості на свідомості і самосвідомості суб'єкта, хоч при його використанні важливішими є емоційні переживання вихователя і вихованця. Вони, просвітлюючи розум, енергетично насичуючи його, забезпечують заплановані особистісні зрушення. Тому цей метод як парадигмальна схема е емоційно-когнітивним способом управління процесом виховання. Його передусім слід використовувати у нестабільні (кризові) періоди особистісного розвитку суб'єкта.

Упродовж цих періодів розвитку особистості відбуваються різкі істотні зміни. Дитина чи підліток за короткий час змінюються в основних особистісних характеристиках. Багато вихованців, які переживають критичні періоди розвитку, проявляють тяжковиховуваність, немов випадаючи із системи педагогічного впливу, яка донедавна забезпечувала нормальний процес їхнього виховання. Педагогіка критичних періодів ще недостатньо розроблена у практичному і теоретичному аспектах. Тому педагог у взаєминах з вихованцями, які перебувають у віковій кризі, часто не знає, як йому діяти. Крім того, у багатьох вихованців і в стабільні періоди розвитку спостерігається егоїстично центрований тип поведінки, що ускладнює процес їх морально-духовного виховання.

Загальною ознакою вихованців у кризові періоди розвитку є більш чи менш виражений негативізм на дії педагога, які безпосередньо апелюють до їхньої інтелектуальної структури. Тому продуктивнішими у такій ситуації є емоційні виховні дії, на яких ґрунтується метод педагогічного умовляння. Створення його вимагає розкриття особливостей першої миті перебігу процесу педагогічного умовляння, задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи, виявлення специфіки емоційно-аргументованих педагогічних чинників виклику у нього особистісної рефлексії, пошуку засобів емоційно-змістового поглиблення внутрішньої ситуації вихованця і техніки створення емоційної цілісності у процесі педагогічного умовляння.

Особливості першої миті перебігу процесу педагогічного умовляння

Перша мить зустрічі вихователя з вихованцем за розгортання процедури умовляння має істотне значення для подальшого його функціонування, забезпечення розвивального результату. Важливо, щоб вихователь при цьому зважав і на очікування вихованця стосовно його майбутніх виховних дій. Зазвичай вихованець налаштований на докір як спосіб виховного впливу. Адже, порівнюючи свій морально-змістовий стиль поведінки з морально-духовними цінностями педагога, вихованець не може міркувати інакше, у нього неодмінно виникає налаштованість на переживання тривоги і захисне вербальне реагування. З огляду на це педагог попереджає такий емоційно-поведінковий сценарій вихованця, що істотно змінює подальші їхні взаємини. Він постає перед вихованцем як особистість, стурбована його поведінкою, емоційні переживання якої виражають жаль, смуток, журбу. Цей стан педагог виявляє як через відповідні експресивні реакції, так і словесно.

Здавалося б, цього достатньо, щоб вихованець сповна відкрився вихователю, сприймав не досить приємні для нього судження. Однак згаданих виховних дій недостатньо для потрібної активізації сутнісних сил вихованця, які мають спрямовуватись у педагогічно доцільне русло.

Наступна мета вихователя передбачає представлення особистісного минулого вихованця, яке заслужено оцінювалося його оточенням як суспільно значуще, таке, що характеризує його і нині, хоч насправді це не так. Це збуджує у вихованця сильне самоздивування, після якого у нього розгортається глибинна рефлексивно-оцінна діяльність. Інтенсивність її корелює з точністю моральної характеристики особистості вихованця, з розкриттям його місця в суспільстві і впливу на інших людей. Педагогічно доцільніше возвеличити вихованця як особистість, ніж звести його до рівня особистісної пересічності. Завдяки цьому вихованець переконується, що він втратив у своєму морально-духовному зростанні. Після того, як вихованець по-новому пережив своє особистісне минуле як теперішнє, його доцільно зосередити на вирішенні нагальних етичних проблем.

Вихователь у цьому зв'язку ще раз наголошує (уже в минулому часі), що вихованець раніше був морально кращий за багатьох своїх ровесників. Такий висновок підсилює процес особистісної самосвідомості вихованця з урахуванням моральних позитивів і моральних негативів. Вони вибудовуються ним у порівняльний ряд і завдяки цьому диференційованіше емоційно оцінюються. Вихователь отримує додаткові підстави для найсильнішого емоційного реагування на реальний стан вихованця.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості
  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література