Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

Психологічні джерела виховної майстерності

Віра людини іншій є ключовою умовою їхніх оптимальних ділових і міжособистісних відносин. Такі відносини, крім своїх цільових характеристик, пов'язаних з успішним досягненням певних результатів, зумовлюють гармонізацію внутрішнього світу людини, знімають суперечливість її помислів, утверджують стійку позицію стосовно конкретних суб'єкт-суб'єктних проблем.

Вірити іншій людині означає покладатися на її слова та дії. За такого ставлення не повинно бути сумніву внаслідок невпевненості в ній. Тому основною характеристикою справжньої віри є її міцність.

Культивування віри вихованця є одним із головних завдань педагога. Вирішальне значення при цьому мають особистісні якості педагога. Його висока моральність не повинна викликати ніякої підозри у вихованця: він ніколи не зазнає з його боку зради. Такою є ідеальна моральна модель вихователя, яка викликає у вихованця віру в нього.

При розгортанні цієї моделі у реальні поведінкові ситуації можуть виникати моменти, коли вихованець сповнюється суперечливими переживаннями щодо дій вихователя.

Наприклад, перед цікавою і досить тривалою подорожжю групи вихованців на чолі з класним керівником під час літніх канікул педагог пропонує членам групи (крім вихованця А) написати заяви у піклувальну раду школи для надання коштів на придбання залізничних квитків. Минає кілька днів і вихованець А починає хвилюватися, він засумнівався в обіцянці вихователя зарахувати його до складу групи, не знаючи, що його батьки за домовленістю з педагогом самостійно придбали синові квиток (це був їхній спільний секрет). Така реакція вихованця свідчить про недостатній ступінь сформованості у нього віри педагогу. На думку вихованця, дії педагога суперечать обіцяному.

У такій ситуації потрібен досить кваліфікований вплив педагога для зміцнення віри вихованця у нього. Педагог має переконати його в тому, що навіть якщо з якоїсь причини обіцянка певний час не здійснюється, слід залишатися непохитним. Обіцянку вихованець повинен пов'язувати не з ситуацією, а лише з педагогом, який для нього значущий. Це досить важливо, оскільки за повного розуміння вихованцем педагогічної логіки його покірність педагогу була б не вираженням віри, а результатом процесу усвідомлення. Беззаперечність віри вихованців педагогу має ґрунтуватися на його людській вищості порівняно з ними. Щирість віри вихованців приносить їм моральну користь, вони поступово позбуваються внутрішньої безпечності, стишують самолюбство, набувають добродійності.

Ефект "спорідненості душ" у виховному процесі

Міжособистісні взаємини - одне з найскладніших утворень, яке утверджує обопільну відкритість внутрішнього світу принаймні двох вихованців. Однак у психолого-педагогічній науці існують різні точки зору щодо того, якими індивідуальними властивостями вони мають володіти, щоб процес їхньої взаємодії був розвивально задовільним.

Поширеною є думка, що вихованцеві слід спілкуватися з тим вихованцем, який доповнює його за особистісними рисами, характером, розумом, інтересами: замкнутому вихованцеві потрібні самостійніші друзі, інфантильно-прихильному - більш незалежніші, боягузливому - хоробріші. Якщо вихованець живе у світі фантазій, йому корисно спілкуватися з ровесниками, які мають прозаїчний погляд на життя. Агресивний вихованець стримуватиме себе, спілкуючись зі спокійнішими товаришами.

"Взаємини на доповненні" функціонують переважно на основі механізму ідентифікації. Припускається, що один із вихованців є особистісно недосконалим порівняно з іншим, і йому слід принаймні зрівнятися з іншим. Однак потрібно зважати на те, що і в особистісно досконалішого ровесника є морально-психологічні вади, від перейняття яких незастрахований вихованець, який з ним взаємодіє. Тому, організовуючи міжособистісну взаємодію вихованців, педагог має зважити, чи будуть у вихованця стійкими ті риси, яких він набуває шляхом ідентифікації; чи не будуть вони згодом нейтралізовані більш сильними його утвореннями.

Правомірний науковий погляд, згідно з яким підростаюча особистість тяжіє до психологічно подібної до себе, їй імпонує, коли її прагнення, уподобання, інтереси та схильності однакові з іншою особою. Таке поєднання двох душ обопільно психологічно корисне. На основі ціннісної спорідненості між двома вихованцями виникає симпатія - стійке схвальне емоційне ставлення, яке виявляється у привітності, доброзичливості, замилуванні. Крім подібності морально-ціннісних надбань вихованців, на переживання ними симпатії впливає ситуація, в якій вони перебувають: їхня близькість під час спілкування, частота зустрічей, віддаль між ними, умови взаємодії, добровільна поведінка, спільна діяльність.

Вихованець, який не знаходить спорідненого собі за смисло-ціннісним прагненням, переживає засмучення. Адже він прагне реалізувати потребу в постійному емпатійному контакті, подоланні власних сумнівів, у спільному обговоренні і з'ясуванні життєвих явищ. Крім того, вихованець хоче і може упевнитися, що слово і справа близького ровесника узгоджуються між собою і відповідають об'єктивним вимогам, які він з ним пізнав і виробив. Усе це може глибоко поріднити і тісно пов'язати вихованця з ровесником, навчить любити і поважати його, спонукатиме жити за високоморальними критеріями і за ними цінити прояви людини як особистості.

У близького за душевним світом ровесника вихованець може бачити і слабкості, які знаходить у себе й інших; щире обговорення цих слабкостей розкриває йому їх справжні причини. Це змушує його обережно ставитися до недоліків інших, не робити швидких, необ'єктивних висновків, прагнути уникати помилок у власних діях.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності
  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література