Акценти процесу самовиховання

Психологічні джерела виховної майстерності

Процес самовиховання є важливою умовою морально-духовного розвитку особистості.

Самовиховання - свідома систематична діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних моральних якостей.

Воно є спонтанним, тобто викликаним внутрішніми причинами, без впливу ззовні. Ця особливість самовиховання є результатом попередніх соціальних дій на особистість. В іншому разі процес самовиховання може не настати, що буває досить часто. Враховуючи це, педагог повинен мати уявлення про перебіг процесу самовиховання, на шлях якого став вихованець.

Передусім потрібно зважати на те, що вихованець самостійно ставить перед собою певну моральну мету, яка завжди досягається через подолання низки умов, які можуть істотно ускладнити цей процес. Тому він повинен бути обізнаним з цими умовами, щоб більш-менш психологічно безболісно реалізувати свою мету. Педагогу теж потрібна така інформація, оскільки він повинен час від часу контролювати процес самовиховання і за необхідності коригувати його.

За змістом ця інформація є суб'єктивно-об'єктивним чинником процесу самовиховання. У межах цієї змістової характеристики доцільно виокремити кілька розгалужень.

Емоційний супровід процесу самовиховання. Він охоплює:

• а) переживання радості: наскільки велику радість відчуває вихованець чи відчує за успішної реалізації свого прагнення. Якщо, наприклад, у вихованця є прагнення сформувати дружні стосунки з ровесниками, він має уявити, наскільки йому вдасться триматися на цьому міжособистісному рівні;

• б) переживання засмучення: наскільки сильне засмучення чи невдоволення відчуває вихованець, коли у нього не виходитиме те, до чого він прагне. Для цього потрібно уявити, що йому не вдалося здійснити своє прагнення, і зрозуміти, наскільки він буде незадоволений таким станом;

• в) амбівалентність (суперечливість) переживання: відчуття пригнічення навіть тоді, коли людина успішно досягає мети. І за успіх нерідко доводиться платити. Наприклад, якщо вихованцю вдасться вступити з ровесником у довірливі взаємини, він може одночасно бути стурбований тим, що стає більш зв'язаним, несе більшу відповідальність, хоча і задоволений результатом.

Проблемно-привласнювальний супровід. Із таким напрямом самовиховання пов'язані:

• а) зусилля. Вихованець витрачає силу й енергію, намагаючись успішно здійснити те, до чого він прагне. Кожне з прагнень передбачає певний набір вимог до нього: одні вимагають часу, інші - здібностей (фізичних, психологічних); одні зумовлюють неспокій, інші - емоційно бентежать тощо. На це потрібні певні зусилля (невеликі, великі, надзвичайно великі). Вихованець повинен визначитися щодо них;

• б) трудність. Ідеться про те, наскільки для вихованця трудно бути успішним у здійсненні кожного із його прагнень. З огляду на це він має подумати про перепони, які зустрічаються, про те, наскільки великі вимоги ставить перед ним кожне прагнення, наскільки можливий успіх тощо;

• в) успішність упродовж останнього часу. Вихованець має орієнтуватися у тому, наскільки він був успішним останнім часом (упродовж останнього місяця) у здійсненні того, до чого він прагне. Він повинен якомога точно оцінити, завдяки чому досяг успіху в реалізації кожного із своїх прагнень;

• г) вірогідність успіху. Дитина повинна оцінити загальну вірогідність того, що він досягне успіху у кожному зі своїх прагнень у майбутньому;

ґ) прогрес. Вихованець оцінює свій прогрес у здійсненні того, до чого прагне, аналізує наскільки задоволений тим, як прогресує у здійсненні кожного з прагнень. Зовнішньоумовний супровід. З ним пов'язані: а) вплив обставин. Вихованець повинен оцінити, наскільки життєві обставини впливають на успішну реалізацію його прагнень, тобто наскільки вони допомагають чи заважають його спробам чогось досягти. Загалом життєві обставини можуть охоплювати персональну ситуацію вихованця, інших людей, доступні ресурси тощо;

б) соціальна бажаність. Вихованець усвідомлює, наскільки кожне з його прагнень соціально бажане. Він має переконатися, що іншим людям сподобалося б, якби вважалось, що й у них є таке саме прагнення.

Ситуація, за якої вихованець виступає активним суб'єктом регулювання своїх внутрішнього емоційного стану, вибору найбільш оптимального способу поведінки, враховуючи часові зовнішні чинники, забезпечуватиме несуперечливий перебіг процесу самовиховання.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Акценти процесу самовиховання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання
  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література