Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

Наукове визначення дружби зазвичай пов'язують з вибірковою прихильністю принаймні двох суб'єктів. У такому розумінні її кваліфікують як складне моральне почуття, яке поєднує у своїй структурі потребу у спілкуванні із суб'єктом дружби, прагнення до спільних форм діяльності, спільні співпереживання та емоційну пам'ять, страх втрати партнера, престижну (здебільшого ідеалізована) його оцінку. Це моральне почуття передбачає вияв обопільних інтимнодовірливих взаємин. Міцна дружба може ґрунтуватися і на почутті взаємної любові.

Наведене наукове визначення дружби ґрунтується на феномені нерозлучності її суб'єктів: вони зорово сприймають один одного, знаходяться поруч, є супутниками. Такий безпосередній взаємний емоційно-ціннісний потяг є соціоперцептивним (соціальна перцепція - сприймання людини людиною) видом дружби. На його зародження і виховання спрямовані всі педагогічні зусилля.

Феномен нерозлучності виявляється в однакових заняттях (навчальних, позанавчальних), у спільних учителях, однакових бажаннях, інтересах, переживаннях, що реалізуються у спілкуванні, діяльності у вільний час. Нерідко друзі обирають спільний шлях життя, погоджуючи між собою свої думки та інтереси. Суб'єктам цього виду дружби властива нерозривна і тверда одностайність, зумовлена рівністю умов життя та соціального статусу. Справясні друзі, яким притаманна вірність і щирість, у своїй життєдіяльності дотримуються законів дружби і відповідно вибудовують свої стосунки. Цінуючи дружбу, один із друзів може відмовитися від своїх ровесників, якщо це необхідно іншому. Такі ситуації непоодинокі, адже друг може зазнати і наклепів, і висміювання, і образи, і неприхованої неприязні. За такої ситуації на допомогу прийде його супутник. Він захистить від кривдника, змусить його змінити поведінку. Друга ж він розрадить і зміцнить внутрішні сили стосовно стійкості до таких аморальних діянь.

Однодушність приносить друзям істотну користь, оскільки захищає їх від можливих нападників. Це слугує і користі іншим: вони беруть з них приклад для власного стилю життя.

Друзі надають перевагу один одному порівняно з іншими, зміцнюючи свою душевну єдність. Вони чинять стосовно один одного так, щоб не засмутити, а відчути обопільне задоволення. Друзі часто ставлять перед собою правило: ніколи не доводити іншого до необхідності виправдовуватися у тому, чим він міг би засмутити мене. Вони поводяться так, щоб інші не запідозрили їх у лицемірстві. Якщо у друзів і виникають якісь дрібні непорозуміння, вони приховують їх від людей.

Баланс міжособистісної єдності та рівноваги друзів може порушитись через те, що один із них досягає більших успіхів чи займається індивідуальною справою. Хоча при цьому дружба може залишатись досить міцною, як і раніше, але звужуються межі "поля зіткнення", і це позначається на взаєминах друзів.

Попри всю морально розвивальну перспективність соціоперцептивного виду дружби, ним недоцільно обмежуватися у виховному процесі. Вихователь має дбати і про персоналізований вид дружби своїх вихованців. Вона може виникнути і сформуватися на основі соціоперцептивної дружби. Персоналізована дружба - явище високоду-ховне, яке піднімає особистість до вищого рівня розвитку. За такої дружби особистість може почуватися щасливою, коли іншої людини немає поруч. Ці фактори можуть виявитися неістотними і не вплинути на єдність суб'єктів дружби. У такому разі ведуть мову про пам'ять серця чи дружбу людських душ. За персоналізованої дружби особистість веде внутрішній діалог за найвищими людськими мірками: тут відсутні дріб'язкові сюжети і бажання, все зводиться до смисл оціннісних пріоритетів. Часто у способі душевного діалогу особистість знаходить пораду, як їй поводитися у проблемних ситуаціях. При цьому ні тривалість часу, ні просторова віддаленість не знижують внутрішньої напруженості такої дружби.

Педагог має попередити у вихованця процес забуття друга, який з певних причин дистанціювявся від нього, чи переживання почуття суму за ним. Основна виховна увага при цьому має бути спрямована на відтворення у вихованця ситуацій дружби з товаришем, якого вже немає поруч, а отже, й на повторне переживання тих позитивних емоцій, які він переживав зі своїм другом. У нагоді стануть прийоми уявного написання листа до нього чи рефлексивні сюжети, пов'язані з дружніми стосунками у всіх їх різновидах.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця
  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література