Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

Чуття міри проявляється як розуміння особистістю дозволених параметрів різновікової соціальної взаємодії, яких вона вільно дотримується у спілкуванні та поведінці у певному віковому періоді розвитку. Воно є "пробним каменем" особистісної зрілості вихованця.

У психології ведуть мову про такі характеристики зрілої особистості, як розвинуте почуття відповідальності; потреба піклування про інших людей; здатність до активної участі у житті суспільства і ефективного використання своїх знань і здібностей, до психологічної близькості з іншою людиною, конструктивного вирішення різноманітних життєвих проблем на шляху соціалізації.

Одним із найважливіших проявів зрілої особистості є активність (прагнення суб'єкта виходити за власні межі, розширювати сферу своєї діяльності, діяти поза вимогами ситуації і рольових приписів); спрямованість особистості

(характеризується стійкою системою мотивів - інтересів, переконань, ідеалів); глибинні смислові структури, які обумовлюють свідомість і поведінку особистості; ступінь усвідомленості відношення до дійсності. Зріла особистість володіє розвинутою самосвідомістю і суб'єктивно для індивіда постає як Я-концепція - система уявлень про себе, що забезпечує єдність і тотожність його особистості. Я-концепція виявляє себе в самооцінці, рівні домагань, впевненості в собі тощо.

Найважливішим психологічним новоутворенням наприкінці дошкільного віку є відносно стійке позаситуативне впорядкування мотивів. їх ієрархію очолюють специфічно людські, тобто опосередковані за своєю структурою, мотиви. У дошкільників вони опосередковуються зразками поведінки і діяльності дорослих, їхніми взаємовідносинами та соціальними нормами. У цьому віці в особистості дитини розвиваються активність і спрямованість. Виникнення первинних етичних нормативів є процесом засвоєння зразків поведінки, пов'язаних з їх оцінкою дорослими. Зароджується також почуття обов'язку під впливом оцінки дорослим здійсненого вчинку. Найважливішим особистісним утворенням дошкільника є самосвідомість, яка проявляється у самооцінці й осмисленні власних переживань. Із засвоєнням дітьми, дошкільниками норм і правил поведінки останні стають тими мірками, якими користуються діти в оцінцінюванні інших людей. Важливу роль у розвитку особистості дошкільника відіграє формування емоційної сфери.

У молодшому шкільному віці дитина починає розуміти, що вона є індивідуальністю, яка відчуває соціальні впливи. У цей період мотиви поведінки і діяльності набувають нового соціального змісту. У дитини розвиваються домагання на визнання дорослими. У неї пробуджуються почуття гордості чи сорому залежно від вчинку. Молодший школяр може гордитися не тільки схвалюваним дорослим вчинком, а й своїми позитивними якостями (сміливістю, правдивістю, готовністю поділитися з іншими), які він здатен усвідомлювати. Прагнення до самоутвердження стимулює дитину до нормативної поведінки, щоб дорослі підтвердили його цінність. Молодші школярі поступово оволодівають своєю поведінкою, починаючи вже стриманіше виражати свої емоційне задоволення і роздратування. У цьому віці розвиваються вищі почуття: естетичні, соціальні, моральні. Однак проявляється нестійкість моральних утворень молодшого школяра, яка виражається у непостійності його моральних переживань, ставленні до одних і тих самих подій.

Підлітковий вік характеризується суперечливими тенденціями соціального розвитку. Для цього періоду характерні негативні прояви, дисгармонійність особистості, зміна інтересів, протестний характер поведінки стосовно дорослих. Водночас розвивається самостійність, багатограннішими і змістовнішими стають всі відносини з ровесниками і дорослими, істотно змінюється сфера діяльності підлітків, формується відповідальне ставлення до себе й інших людей. Із дорослішанням у підлітка змінюються характер і особливості бачення себе в суспільстві. Поряд із самооцінкою важливим механізмом самосвідомості є особистісна рефлексія. Велику роль у розвитку особистості підлітка відіграє спілкування з ровесниками. Центром його життя стають взаємини з товаришами, які багато в чому визначають усі інші сторони його поведінки і діяльності.

В юності у зв'язку з професійним самовизначенням відбувається бурхливий розвиток особистості. Виявами його є: світогляд, що інтенсивно формується; узагальнена форма самосвідомості, робота якої проявляється у прагненні юнака підійти до себе з позиції панівних у суспільстві цінностей; відкриття Я, яке переживається у формі почуття своєї індивідуальної цілісності й самобутності. Важливим фактором розвитку особистості у ранній юності є прагнення вибудовувати життєві плани та життєву перспективу. Сприймання власного психологічного часу в цьому періоді стає досить напруженим. В юності інтенсивно розвиваються різноманітні почуття, збагачується емоційний досвід, який матиме значення для майбутнього розвитку.

Наклавши модель зрілої особистості на відповідні онтогенетичні моделі (від дошкільного періоду до періоду юності), можна зафіксувати рівні особистісної зрілості для певної вікової межі. Це матиме важливе значення для вироблення творчим педагогом вікової виховної стратегії. Однак цей підхід має виховні обмеження, тому що повноцінна особистісна зрілість вихованця виявляється не стільки в умовах спілкування та діяльності, обмежених певним віком (у групі молодших школярів тощо), скільки поза його межами. Адже він входить у соціальне життя, взаємодіючи з дорослою людиною.

Вікова відмінність диктує вихованцеві певні правила взаємодії з дорослим, яких він повинен дотримуватися. Щодо цього основним є врахування вікової дистанції, яка вимагає такту, делікатності, пристойності, зокрема у спілкуванні. В цьому полягає сутність чуття міри, через яке мають заломлюватися вікові особистісні здобутки вихованця. Особистісно незрілим сприймається вихованець, у якого відсутнє чуття міри: він дозволяє собі недоречні повчання дорослого, мотивуючи це своєю ерудицією, чи зачіпає теми інтимного життя, до яких він ще не дозрів. Попередити такий поведінковий сценарій можливо за умови спрямованого впливу на вихованця з метою формування у нього чуття міри як інтегрального показника особистісної зрілості у певному віковому періоді розвитку.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця
  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література