Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

У виховному процесі педагог часто вдається до використання почуття сорому, переживання якого вихованцем може змінити у нього суспільно несхвальні способи поведінки. Сором - емоція, яка виникає у суб'єкта внаслідок усвідомлення ним невідповідності своїх вчинків прийнятим у суспільстві нормам чи вимогам моралі. Беручи таке розуміння сорому за зміст своїх виховних дій, педагог часто переконується в їхній неефективності: очікуваного позитивного результату не відбувається, оскільки вихованець проявляє нечутливість до його суджень і оцінок, усвідомлення яких мало б викликати переживання сорому. Таку реакцію вихованця на дії педагога зумовлює наявність у його судженнях, що стосуються негідного вчинку вихованця, певного докору, осуду. Така змістова спрямованість судження вихователя входить у конфлікт з ціннісними орієнтаціями вихованця. Йому психологічно важко об'єктивно сприйняти їх і належно емоційно відреагувати.

Іноді перші спроби докору роблять вихованця зухвалим і зарозумілим. Почуття сорому він не переживає. Однак це не означає, що педагог зазнав виховної невдачі і подальше звернення до почуття сорому вихованця має бути припинено. Потрібні подальші наступальні дії педагога, які поступово впливали б на самосвідомість вихованця. Моральна саморефлексія може виникнути у нього на основі прояву механізму асоціації за подібністю. Так, за повторного здійснення того самого асоціального вчинку за цим механізмом в пам'яті вихованця буде відтворено судження і оцінку педагога. Тепер ці не реальні, а уявні дії педагога не будуть для нього такими болісними, як раніше. Він об'єктивно до них поставиться, критично оцінить себе відповідно до заданих педагогом норм. Почуття сорому буде результатом незадоволеності собою, відповіддю на піклування про нього педагога. Сповна відчути сором, осудивши свої справи, - початок особистісного самовдосконалення вихованця.

Педагогічна емоціокорекція у виховному процесі

Емоційне самопочуття вихованця є важливою внутрішньою умовою залучення його до виховної діяльності. Йому, на жаль, не надається достатньої уваги, що негативно позначається на перебігу процесу виховання. Здебільшого у методичній літературі йдеться про позитивні і негативні емоції вихованця. Однак такий узагальнений погляд не дає змоги педагогу диференційовано впливати на емоційний стан вихованців, спрямовуючи його у психологічно комфортне для нього русло. Від рівня структурованості цього стану залежить продуктивність педагогічного керування ним. Трансформація емоційного процесу суб'єкта відбувається на основі механізму витіснення, за якого емоція більшої сили нейтралізує емоцію меншої сили, займаючи її місце. На цей механізм і слід опиратися вихователю в емоційній корекції своїх вихованців. Така процедура має здійснюватися за допомогою висловлювань, які можуть викликати як позитивні, так і негативні емоційні переживання. Справедливою у цьому зв'язку є народна мудрість, яка стверджує, що "від дурного слова можна захворіти, від хорошого - стати здоровим". Якщо вихователь робить різкі зауваження, допускає грубе ставлення, це може викликати у вихованця зниження настрою чи різко загострити його. Тому педагогу слід виявляти повагу, ласку, щирість, емпатійність щодо дитини.

За певних обставин вихованець може переживати збентеження, розгубленість, скорботу, журбу. Такі емоції мають виразний зовнішній вияв (міміка, постава, тембр голосу), які вихователь може легко визначати. Ці негативні емоційні переживання доцільно змінити на позитивні. Зокрема, найпродуктивнішою у виховному плані є емоція радості, яка несе спокій у внутрішній світ дитини, активізує її сутнісні сили на ту чи іншу діяльність.

Трансформацію емоційного стану вихованця педагог здійснює такими засобами:

• а) звернення уваги вихованця на його актуалізовані переживання, даючи їм чіткі визначення. Ця рефлексивна дія зменшує негативне переживання вихованця;

• б) наголошування, що за ним спостерігають ровесники, і їх бентежать його переживання;

• в) вигадування історії життя дитини, у якої є та сама проблема, що й у вихованця. Він розповідає, як ця дитина росла, долала свої негативні переживання, уявляючи себе у якійсь веселій ситуації чи спілкуючись про щось для неї приємне;

• г) повернення вихованця у минулу подію, де він відзначився чимось добрим. Педагог його хвалить, чим викликає у нього переживання радості.

Знявши таким чином негативні переживання вихованця і викликавши позитивні, педагог спрямовує його на досягнення поставлених виховних цілей.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця
  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література