Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

Виховна дієвість педагогічного умовляння залежить від здатності педагога підняти вихованця до рівня пристрасних переживань, зумовлених конкретними його потребами. Пристрасті є емоційним переживанням, що межує із запальністю чи шаленством. Така їхня емоційна інтенсивність цілком захоплює індивіда, зосереджує його на діях лише в одному напрямі, який визначається актуалізованою потребою. Емоції цього ґатунку не є провідними у почуттєвій структурі особистості; часто вона зовсім їх не переживає, збіднюючи цим свій внутрішній світ. Прив'язаність пристрастей до певних потреб визначає їхню загальну модальність: будуть вони конструктивними чи деструктивними з огляду на суспільні вимоги і норми.

У виховному плані бажано культивувати пристрасні переживання, які сприяють морально-духовному становленню підростаючої особистості. Процес виклику у вихованця пристрасних суспільно значущих переживань розгортається у спеціально створюваних ситуаціях зваблювання. Щоб відбулося таке спрямоване тяжіння, має бути відповідний предмет, що репрезентує певну потребу (вітальну, соціогенну).

Представлення такого предмета в полі зору емоційно налаштованого на нього суб'єкта буде кваліфікуватися як його зваблювання. Суб'єкт унаслідок цього прагне пережити цей процес, задовольнити опредмечену потребу, тобто мотив. Не кожні потреби вихованця з однаковою ефективністю можуть бути використані для створення ситуації зваблювання. Річ у тім, що в його оперативному особистісному досвіді немає потребнісно-мотиваційних утворень, які б забезпечили досить змістовий суспільно значущий поведінковий фонд.

Використання індивідуалістично виражених Его-потреб не допоможе досягненню виховних цілей педагога. Залишається віднаходити у внутрішній системі вихованця перехідні форми вчинків, суть яких полягає в тому, що вони і не виражено суспільно негативні, і не досить важливі з позиції вершинних морально-духовних цінностей. Ці вчинки не підлягають прийнятим санкціям, на них дорослі не звертають уваги, пояснюючи їх дитячою розумовою обмеженістю. Вихователь такий вчинок робить предметом розгляду й оцінювання. Навіть не знаючи мотиваційної структури, на основі якої був здійснений вчинок перехідної форми, при його оцінюванні він орієнтується на схильність індивіда до соціального визнання і прийняття. При цьому він застосовує прийом гіперболізації значущості такого вчинку і, відповідно, схвалює його. Не зупиняючись на схваленні вчинку, він звертається до Я-образу вихованця, центральних ціннісних утворень, зокрема до потреби у славі. Відповідно, педагог авансовано забезпечує її. Спланована підтримка цієї потреби вихованця призводить до її частої актуалізації. З нею педагог поєднує суспільно значущу змістову основу, тобто пропонує розвинуту форму морального діяння. Вихованець, не чинячи вираженого опору, приймає її, оскільки механізм зваблювання вже діє і не дає йому змоги прийняти інше рішення.

Подальша робота вихователя полягає в тому, щоб під сформований вчинок у його виконавсько-результативній частині підвести іншу потребнісно-мотиваційну основу, яка пов'язувала б його з переважною користю для інших людей. Це означає трансформування індивідуалістично спрямованого вчинку на вчинок соціоспрямований. На таких закономірностях вибудовується реальний процес виховання.

Надія у моральних здобутках вихованця

Виховний процес, що відбувається за внутрішньої нестабільності вихованця, гальмування прогресивного його розвитку, не може однозначно ґрунтуватися на Науково-методичних засадах, характерних для нормативної моделі. Це стосується і формулювання цілей, які має визначити вихованець як орієнтир для розгортання відповідної внутрішньої діяльності. Для вихованця, який переживає суперечності в розвитку, традиційно поставлена педагогом мета виявляється недостатньо дієвою через неготовність спроектувати її в певну систему моральних дій.

Ця психологічна вада долається, коли при організуванні процесу оволодіння вихованцем новим способом моральної дії наголос робиться на надії. Це емоційне переживання виникає при очікуванні суб'єктом певної бажаної події, є для нього суб'єктивно прийнятнішим.

Для того щоб така переорієнтація успішно відбулася, педагог має виконати певні важливі умови. Передусім потрібно дискредитувати сформований суспільно несхвальний спосіб моральної дії. В умовах кризи розвитку особистості сприятливішим для формування нового способу моральної дії у контексті переживання надії є прийом усвідомлення вихованцем зміни наявного способу моральної дії На новий. Вихованець, утримуючи у свідомості одночасно два способи моральних дій, порівнює їх. Унаслідок цього виникають внутрішні підстави того, що він надасть перевагу новому способу, який відкриває для нього більші поведінкові перспективи, опосередковані функціонуванням надії. Для цього вихованець має визначити вірогідність реального здійснення бажаної події. Цей акт він може реалізувати, критично проаналізувавши свій моральний досвід і зробивши відповідні висновки.

У прагненні досягти результату педагог докладає зусиль, щоб надія вихованця (очікувана ним значуща подія) збувалася в межах його функціонування як соціоорієнтованої особистості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця
  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література