Особистісні табу та активи вихователя

Психологічні джерела виховної майстерності

Чутливість вихованців до свого вихователя як особистості досить висока. Вони інколи вважають його унікальною людиною, заперечуючи його право на все людське. Особистісна система вихователя, хоч і не може бути ідеальною, повинна якісно відрізнятися від особистісної системи пересічної особи. Адже вихователь чинить виховний вплив всіма своїми якостями, тому він повинен постійно контролювати їх, а то й здійснювати необхідну корекцію.

Ці дії вихователя стосовно себе надзвичайно важливі. Адже існує закономірність, згідно з якою людина на заслуги ближньої не звертає уваги, однак до будь-яких її недоліків ставиться особливо прискіпливо. Будучи навіть незнаними, вони знижують привабливість багатьох великих людей.

Виховна діяльність - це невпинна діяльність душі, коли лише сукупність доброчинностей є визначальними її характеристиками. Тому моральний Я-образ вихователя має бути освітлений чистою совістю заради успішного досягнення поставлених виховних цілей. З огляду на це вихователь повинен, крім позитивної морально-духовної системи, достатньо володіти розважливістю і різноманітним життєвим досвідом. Важливою його професійною якістю є багатогранність як умова успішної взаємодії з вихованцями, членами педагогічного колективу, батьками та ін. Однак багатогранність вихователя несумісна з лукавством, лицемірством, лестощами, а передбачає його свободу, сміливість та вміння йти на поступки з користю, коли цього вимагають інтереси справи.

Діяльність вихователя часто пов'язана з образами на нього, наклепами, насмішками, докорами. Тому він повинен мати внутрішні сили врівноважено переносити ці неприємності, не давати волю своєму гніву.

Гнів, який переживає вихователь, завдає шкоди йому і тим, хто його оточує. Сильний гнів руйнує внутрішню впорядкованість і чіткість думок. У цьому стані людина не може відрізнити друзів від недругів і чесних від безчесних, до всіх ставиться однаково. Часте переживання його спричинює несправедливу ворожість, бездумну ненависть, змушує безпричинно ображати тощо.

Дратівливість - ще одна риса, якій не повинно бути місця в особистісній структурі вихователя. Інколи він проявляє її у відповідь на безперервну настійливість вихованців, через що стає не їхнім помічником, а пригноблювачем. А це посилює внутрішню емоційну дисгармонію вихованців. Вихователь повинен бути великодушним, щоб полегшувати психологічний стан вихованців розрадою.

Поведінка вихователя неодмінно стає об'єктом наслідування вихованців. Тому для приборкання, наприклад, їхньої зневажливості він не повинен бути зневажливим. Приховати свої недоліки вихователю досить важко, навіть незначні з них швидко стають відомими вихованцям. Усі його добрі справи приносять їм користь, спонукають їх до морального самовдосконалення, а його поведінкові вади не сприяють цьому процесу. При цьому слід зважати, що моральні погрішності пересічних людей шкодять переважно лише їм, а погрішності людей відомих, публічних завдають загальну шкоду.

У вихователя має бути сформоване досить чітке і диференційоване поєднання моральних рис. Він повинен бути поважним і негордовитим, суворим і прихильним, владним і комунікабельним, безпристрасним і послужливим, лагідним і неулесливим, щоб вміло долати всі перепони, які супроводжують його діяльність. Йому важливо в усьому мати власну думку, бути здатним підкорятися тиску виховної групи, яка іноді проявляє необгрунтовані домагання.

Серйозною перешкодою у діяльності вихователя є порожність і безпечність як своєрідна завіса власної непридатності, якою він прикривається від багатьох своїх недоліків і не допускає їх виявлення. Якщо вихователь звик бути бездіяльнісним і жити у спокої, то навіть його великі здібності слабнуть через відсутність вправляння.

Вихователю доводиться певною мірою відчути прояви таких своїх природно зумовлених пристрастей, як марно-славність, яка підтримується почестями і похвалами; гординя, підґрунтям якої є влада і велич владарювання; заздрість, що підтримується прославленням ближніх; непомірне користолюбство, яке стимулюється щедрістю тих, хто дає. Для приборкання їх він повинен уникати дії факторів, що їх актуалізують.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистісні табу та активи вихователя“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя
  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література