Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

Психологічні джерела виховної майстерності

У діяльності педагога, якщо вона гуманістично орієнтована, мають гармонійно поєднуватися професійно-технологічна і ціннісно-особистісна позиції. Такий педагог, як добродійна особистість, мірою свого піклування про вихованця вимірює і його достоїнства, не помічаючи, що вони досить примарні. Тоді настає момент об'єктивного осмислення, за якого все стає на свої місця: вихованець сприймається в його справжній іпостасі, але при цьому не втрачається тепле ставлення до нього.

У цій смисло-ціннісній переорієнтації педагога предметом підвищеної уваги має бути емоційна структура вихованця, яка характеризується складною динамікою та специфікою зв'язків із матеріальною чи ідеальною предметністю. Адже у виховному плані далеко не байдуже, з чим вихованець пов'язує переживання, наприклад, радості, а з чим - суму. Загальнолюдська мораль виробила чіткі вимоги до культурного перебігу будь-якої емоції у контексті морально-духовного розвитку особистості. У цьому зв'язку переживання співрадості чи співжалю має усталену ситуативну орієнтацію: якщо в людини горе, сумуй з приводу цього її емоційного стану. Однак через психологічно неправильне поводження з емоційною сферою у вихованця можуть виникнути своєрідні зміщення в емоційному реагуванні на предмети довкілля. Якщо таке явище набуде узагальненості і стійкості, це зумовить істотні загрози для його особистісного розвитку.

Тому педагог не повинен випускати з поля своєї уваги ситуації, коли вихованець через певні причини страждає, а його ровесник глузує з нього. При цьому цей вихованець нічим не завинив перед ним; більш того, він взагалі не схильний до якихось асоціальних дій. Так, невмотивована емоційна реакція ровесника свідчить про його серйозне емоційне неблагополуччя. Часто над вихованцем насміхаються ровесники, замість того, щоб поспівчувати йому.

Поведінковій сфері вихованців теж властиві такі відхилення. Можна спостерігати, коли дитина хвалиться своїми негідними вчинками, не виявляючи об'єктивного самоусвідомлення своїх дій, відповідного їх оцінювання та каяття. Ще більш особистісно небезпечною є ситуація, за якої похвальба переростає у вихваляння. Тоді негідний вчинок виступає предметним вираженням морального Я вихованця, яке важче піддається корекції. У цій роботі головним для педагога є викликати у вихованця з емоційно-поведінковим відхиленням (у зазначеному нами напрямі) переживання емоцій провини і сорому як внутрішньої основи для формування суспільно значущого емоційного реагування.

Моральна вищість особистості як виховний мотив

У перипетіях життя людину не полишає прагнення до першості, тому цю природно задану тенденцію слід враховувати у виховному процесі. Потяг до першості може спрямувати особистість і на морально деструктивний шлях свого становлення. Тому слід прагнути до формування у підростаючої особистості соціалізованої першості як дієвого морального мотиву. Якщо вона вплітається в особистісний досвід вихованця, виникають реальні передумови до виховання у нього моральної вищості. Він прагне зануритися у складний світ міжособистісних взаємин, щоб стати непересічним у морально-духовному плані. Така особистісна орієнтація стає зворотним боком "білої заздрості" як стимулятора морально-духовного зростання вихованця. Його моральна вищість порівняно з ровесниками позитивно впливає на взаємини, які визначають спрямованість групи вихованців. Виникає ситуація здорової конкуренції, для якої характерні стосунки толерантності і взаємодопомоги.

Вихованець як суб'єкт моральної вищості перебуває у психологічній безпеці. У нього формується стійкий імунітет до емоціогенних ситуацій, що породжують конфлікти, потрясіння та інші психологічні загрози. Він піднімається над цими явищами, оскільки може вчасно раціоналізувати їх з позиції своєї моральної переваги.

Моральна вищість дозволяє вихованцю як її носію спокійно ставитись до таких особистісних спокус, як честолюбність, славолюбність, владолюбність та користолюбність. Життєвий простір такого вихованця є більш прогнозованим ним і більш підвладним йому. Дитина, якій властива моральна вищість, наполегливо плекає власну культуру захищеності як стабілізатора його особистісного буття.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування
  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література