Звинувачення у виховному процесі

Психологічні джерела виховної майстерності

Виховний процес рясніє звинуваченнями, до яких вдаються і педагог, і ровесники вихованця. Долучення до них ровесників є природним, об'єктивним для їхнього психологічного розвитку способом вирішення міжособистісних проблем. Приводом для звинувачення є дії суб'єкта, які не очікує від нього найближче оточення. Так, вчинок вихованця, який відмовився від участі у масовому заході, стає предметом обговорення й оцінювання. Він, як правило, кваліфікується ровесниками як негідний, а вихованець піддається звинуваченню. При цьому висувається і причина такого морального дійства: зверхність, зазнайство, марнославство тощо.

Спонуки, якими оперують ровесники, завжди морально негативні. Якби це було навпаки, вони не вдалися б до звинувачення. Пошук негативних спонук до вчинків, які не задовольняють групові очікування, явище закономірне. Річ у тім, що аналіз і оцінювання таких вчинків здійснюються вихованцями на основі їхніх результатів. А логіка підводить до висновку, що негативний результат породжується негативною спонукою. Однак така логіка є хибною, оскільки не враховує справжні внутрішні мотиви. Вихованцям це властиво у зв'язку з обмеженістю пізнання свого внутрішнього світу і світу інших людей.

Педагог повинен вилучити зі свого професійного досвіду таку тактику щодо використання звинувачення. Мотиваційний аналіз такого вчинку може виявити, що вихованець не відгукнувся на запрошення ровесників не через своє зазнайство, а через страх пережити неуспіх чи поразку у змаганні тощо. Така мотиваційна основа вчинку може і не заслуговувати звинувачення. Виховна шкода некваліфікованого звинувачення очевидна, тому її слід попереджати.

Слухняність-принизливість дитини у виховному процесі

Сучасний гуманістичний за своєю спрямованістю виховний процес заперечує директивну його модель. За цієї моделі центральним способом впливу педагога на вихованця є директива чи розпорядження: вихованець має їх без-застережливо виконати. Такою суб'єкт-об'єктною є схема педагогічної взаємодії. Вихованець діє не самостійно: він лише підкоряється вимозі вихователя. Слухняність вважають визначальною у суб'єкт-об'єктній виховній взаємодії. Як спосіб поведінки вона реалізується на основі зовнішнього підкріплення. Якщо вихованець не підкоряється, він зазнає певного покарання вихователя.

Педагог, який працює в особистісно орієнтованій виховній парадигмі, прагне, щоб його вихованці були слухняними. Це спонукає розрізняти слухняність як зовнішньо спричинене ставлення і слухняність як особистісну якість, яка може слугувати внутрішнім мотивом до певної моральної дії.

Слухняність як особистісна якість є результатом цілеспрямованої виховної роботи педагога, коли навколо кожної мети-вимоги розгортається внутрішня діяльність вихованця на основі активації механізмів свідомості і самосвідомості. Коли слухняність як особистісна якість вихованця знаходиться на достатньому рівні вихованості, він підкоряється розпорядженню чи наказу вихователя навіть за відсутності обґрунтування їх доцільності. За таких обставин вихованець виявляє слухняність як рівний рівному.

Слухняність як особистісну якість слід відрізняти від принизливості вихованця, коли він терпить образи, неповагу до себе, зневажання, ганьбу. Це пасивний прояв принизливості. Вона може проявлятися як запобігання перед кимось або як виконання принизливих вимог. Стан принизливості характеризується сильною образою, роздратуванням вихованця. Цей стан не сумісний з почуттям гідності особистості. Тому потрібні дієві виховні заходи, спрямовані на попередження в особистісній структурі вихованця принизливості як способу реагування на зовнішні впливи.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Звинувачення у виховному процесі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі
  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література