Духовний помисел у саморозвитку вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

Повноцінний процес виховання неможливий без морально-духовного самовиховання і саморозвитку особистості. В іншому разі вихованець долучається до духовних цінностей лише шляхом пристосування до них за різних форм зовнішнього підкріплення, яке здійснюють дорослі (батьки та педагоги). Духовна гармонія, яка має заповнити самосвідомість вихованця і спонукати його до благодійного ставлення до світу людей і світу речей, при цьому відсутня.

Педагог, вводячи вихованця у сферу духовних цінностей, має вчасно визначити момент, коли у нього з'являються перші спроби нехтування сформованими суспільно несхвальними способами моральних дій як показниками нижчого рівня особистісного розвитку. Адже якщо вихованець не готовий заперечувати етично маловажливе, він неспроможний осягнути й духовне. Тому педагог має спрямувати свої зусилля, щоб вихованець свідомо підтримував зорієнтовані на нього виховні впливи власним духовним помислом.

Для розгортання такої внутрішньої діяльності вихованець повинен сконцентровуватися на духовному, тобто зібратися духом. На цьому шляху духовного розмірковування йому необхідно долати певні перепони. Щоб допомогти йому, слід проаналізувати реальну життєдіяльність вихованця, зміст якої досить різноплановий: сімейні обставини, дозвілля, навчання, різні форми позашкільної діяльності тощо. У цих складових життя вихованця проявляються і задовольняються різноманітні його потреби, спонуки та мотиваційні прагнення.

Багато з них мають сильну Его-спрямованість, приносять виражене емоційне задоволення і радість. Вони і визначають ціннісний план життя вихованця у кожному періоді розвитку. Це і є реальне теперішнє, що характеризує його як особистість.

На вихованця впливає і турбота дорослих. І хоча вона не має широкого соціального масштабу, а породжена реальною життєдіяльністю, все ж привертає його увагу, змушує до фізичної і психологічної напруженості. Повсякденні турботи обурюють моральне Я вихованця не менше, ніж його потяги, створюючи відповідні бар'єри. Тому разом взяті різноманітні спонуки й турботи призводять до внутрішнього розслаблення вихованця і закривають йому шлях до духовного помислу.

Звернення вихованця до свого Я, розгортання у нього духовного помислу забезпечують:

• 1) донесення до свідомості вихованця положення, згідно з яким у нього існує Я-реальне і Я-духовно-ідеальне. Перше уміщує всі смислові перипетії його життя; друге поєднується з вищими духовними надбаннями-цінностями. З огляду на це слід прагнути, щоб Я-реальне було менш "завантаженим" соціогенними потребами і мотивами, щоб вихованець не був їх рабом. Це полегшить, але не забезпечить його сходження до духовності;

• 2) культивування соціогенних потреб і мотивів у контексті певної духовної цінності. Тоді одні з них зменшать свою пристрасність, інші - трансформуються у суспільно значущі;

• 3) формування педагогом у вихованця на фоні перших спроб нехтування ним нижчих моральних цінностей стійкого стану добродійного настрою, постійне схвалення його намірів у цьому напрямі.

Зі зміцненням духовних цінностей вихованця духовним помислом він набуває здатності самостійно нейтралізувати власні особистісно деструктивні утворення.

Розвивальний ефект присутності значущої особистості в Я-образі вихованця

Положення про перетворювальний вплив моральної структури однієї людини на відповідну структуру іншої практично реалізується через залучення механізмів дії наслідування та ідеалу до морально-духовного розвитку особистості.

У цьому зв'язку є вагомі теоретико-емпіричні підстави вважати, що достатня дієвість механізму наслідування відбувається на основі лише нижчого рівня його усвідомленості, тобто під впливом безпосереднього чуттєвого враження, яке спричинює певна особа. Коли цей механізм глибоко осмислюється суб'єктом, його спонукальна сила зменшується, зменшується і його моральна перетворювальна потенція стосовно того чи іншого суб'єкта.

Механізм ідеалу часто суб'єктивується лише на рівні знання про нього, не набуває при цьому достатньої смисло-ціннісної ваги, щоб здійснювати необхідні моральні перетворення особистості. Це можна пояснити виникненням в особистості внутрішнього опору дії цього механізму. Адже вона не бажає повністю ліквідувати свою моральну структуру, змінивши її на якісно іншу, яка міститься в ідеалі. Без несуперечливого прийняття нової моральної структури не можуть відбутися й істотні морально-духовні зміни особистості.

Результати психолого-педагогічного аналізу наводять на думку про необхідність шукати інший спосіб впливу особистості на моральну структуру людини. Визначальною характеристикою цього способу є тенденція до асиміляції - здатності до засвоєння людиною внутрішніх моральних надбань іншої людини. Вона можлива за умови, коли власний Я-образ особистості, який зазнає зовнішньої моральної дії, не заперечується, а лише доповнюється новими морально-духовними утвореннями. Це потребує використання педагогом нетрадиційної методичної тактики. Він представляє вихованцю конкретну особистість як значущу для нього. Цим знімається момент відчуження, який може виникнути між вихованцем і особистістю як моральним зразком.

Завдяки спільній (педагога і вихованця) діяльності у моральній структурі особистості як зразка виокремлюється центральна (базова) цінність як предмет оволодіння вихованцем. Щодо цього слід подбати, щоб дана цінність не абстрагувалась від її носія. Так створюються умови, за яких значуща особистість у контексті своєї базової морально-духовної цінності не буде відторгнена вихованцем, а стане частиною власного морального Я-образу вихованця. У цьому зв'язку показовим може бути приклад-алегорія, коли маленький культурний паросток однієї рослини (наприклад, яблуні) прищеплюють до дикоростучої рослини. При цьому високосортний паросток повністю окультурює природну структуру яблуні, про що свідчать її плоди.

Якщо певна морально-духовна цінність не викликає у вихованця психологічного відторгнення, створюються умови для розгортання у нього відповідної внутрішньої духовної праці на зівставлення нового утворення і власних особистісних надбань. У цьому внутрішньому розмірковуванні вихованець зможе стати володарем нової морально-духовної цінності, яка до цього була властива значущій особистості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Духовний помисел у саморозвитку вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця
  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література