Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

Психологічні джерела виховної майстерності

У своїй професійній діяльності педагог, розподіляючи обов'язки між учнями чи ставлячи вимоги до їхніх міжособистісних стосунків, приходить до висновку про різні соціальні функції, в які вони включаються. Відповідно до специфіки цих функцій він пропонує вихованцям конкретні норми поведінки, здійснюючи при цьому необхідний корекційно-виховний вплив. Навіть не володіючи науковим узагальненням цієї феноменології, він діє у межах існуючої психологічної теорії соціальних ролей.

Педагогу об'єктивно частіше доводиться мати справу з міжособистісними ролями, які визначаються місцем вихованця в системі міжособистісних взаємин. Тому без великих дослідницьких зусиль він одного вихованця кваліфікує лідером, іншого - відносить до знехтуваних, пригноблюваних тощо. Такі соціальні ролі зараховують до стихійних, таких, що пов'язані з відносинами та видами діяльності, які виникають стихійно. Крім них, існують і конвенціональні - ті, що виникають на основі офіційних вимог певної установи чи організації, до якої входить суб'єкт.

Набір соціальних ролей досить широкий і різноманітний. Кожна людина задіяиа відразу в декількох ролях, нерідко вживається в певну роль, і вона стає частиною її особистості. Якщо придивитися до всіх фактів, що становить феноменологію соціальних ролей, можна зробити висновок, що освоєння ролей має безпосереднє відношення до формування і життя особистості.

Із виховної позиції важливо, щоб соціальні ролі, в які входить вихованець, були суспільно значущими, оскільки серед них є й такі, що спричинюють деструктивний особистісний вплив на нього. З огляду на це процес входження вихованця в суспільно значущу соціальну роль має бути доцільно педагогічно керованим, оскільки виконання її - це діяльність зі всіма її структурними компонентами: мотиваційним, змістово-операційним та контрольно-оцінним.

У педагогічному сенсі важливо враховувати ставлення вихованця до його провідної соціальної ролі - ролі школяра - та колізію, яка виникає у зв'язку з нею. Повноцінно сформована узагальнена соціальна роль школяра конкретизується у більш специфічних соціальних ролях, таких як: ерудит, радник, помічник, оцінювач, контролер та ін. Однак іноді вихованець входить у соціальну роль школяра тільки формально: він має лише зовнішні атрибути для цього, а істотні критерії цієї ролі, пов'язані з пізнавальною і соціальною мотивацією, з морально-духовними цінностями, з оволодінням необхідними знаннями, навчальними вміннями та здібностями, недостатні, деякі з них взагалі відсутні.

За особистісно недосконалих навчально-виховних методів вихованець свою соціальну роль школяра і своє становище в ній вважає психологічно принизливим або, у кращому разі, низьким. За такої ситуації він не бажає і не може виконувати специфічні соціальні ролі. Однак лише у лоні цих ролей він зростає як моральна особистість з відповідною системою цінностей. Вихованець, який внутрішньо не змирився із соціальною роллю школяра (у його розумінні, ситуацією підкорення наставнику), шукає ту соціальну роль, яка, на його думку, є вищою, тобто психологічно привабливішою. Такою йому видається соціальна роль глядача. Вона реалізується ним в процесі групової взаємодії, у якій він не виступає суб'єктом групового виховного впливу через пораду, допомогу, підтримку того чи іншого члена групи. Отже, у вихованця відбувається зміщення з соціальної ролі школяра на соціальну роль глядача зі всіма його розвивально негативними наслідками. Внаслідок такої трансформації вихованець сприйматиме групові процеси лише як певне видовище, від якого він отримує ситуативне емоційне задоволення, морально-духовної користі це йому не дає. Вправляючись у такому способі соціального контакту, він обиратиме особистісний сценарій споглядача життя, в якому відсутня активна соціальна позиція і утверджу вальний моральний світогляд.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі

  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця
  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література