Розголос у виховному процесі

Психологічні джерела виховної майстерності

Груповий інформаційний простір володіє перетворювальною функцією стосовно індивідів. Знаючи цю особливість, педагог повинен вміло використовувати її у досягненні своїх виховних цілей. Його має цікавити такий інформаційний феномен як розголос - спонтанна вербальна комунікація, що обмежується виховною групою (класом).

Попри змістову розмаїтість розголосу, його вчинкова тематика є найбільш причетною до процесу виховання особистості. У цьому контексті слід розрізняти зміст, що стосується позитивної вчинкової палітри, і зміст про негативні вчинки. В обох випадках йдеться про вчинки вихованців як членів певної групи. Однак ці два види вчинкового (етичного) змісту нерівноцінні, навіть кардинально різні у виховному сенсі. Враховуючи це, педагог має формувати своє ставлення до них.

Розголос, предметом якого є суспільно значущі моральні діяння вихованців, збуджує їхні душевні поривання, підвищує суб'єктивну важливість здійснених ними вчинків, активізує морально-духовну діяльність. Все це позитивно відображається на особистісному зростанні вихованців. Це стосується як творців таких вчинків, так і тих вихованців, на яких вони були спрямовані. Такий розголос педагогу слід активізувати і всіляко підтримувати. Він має бути вагомим у інформаційному просторі групи.

Розголос, пов'язаний з негідними вчинками вихованців, гальмує їхню моральну активність, породжує душевну безпечність, знижує ціннісно-смисловий статус групи. У цьому зв'язку педагог застосовує тактику нерозголошення, гальмування його прояву та поширення.

Педагог стимулює вихованців до спілкування про їхні добрі справи, відволікає від повідомлень про скоєні ними негативні моральні діяння, зосереджується на їх викоріненні.

Підозра у взаєминах вихованців

Істотним показником ціннісного розвитку групи є стан міжособистісних взаємин. Із цією метою педагог мобілізує власні методичні резерви для їх розвивальної оптимізації, коли вони набувають якості так званої другодомінантності, тобто позитивної емоційно-ціннісної налаштованості одного вихованця на іншого. Це досить тривалий шлях, пов'язаний з багатьма ускладнювальними моментами.

Одне із ускладнень кваліфікується як підозра, тобто певне суб'єкт-суб'єктне ставлення; що сигналізує про недосконалість взаємин вихованців. Сутність підозри полягає в намаганні вихованця спотворено інтерпретувати моральну дію ровесника, спрямовану безпосередньо на нього. Вона характеризує не лише суб'єкта, у якого ще не сформована моральна система як внутрішня основа його поведінки, а властива і людям зрілого віку. Щодо цього існує судження, що навіть великі людські справи можуть бути запідозреними у ганебності.

За підозри як ставлення відбувається підміна справжнього мотиву морального діяння. Суб'єкт, на якого вона спрямована, кваліфікує мотив його автора як морально хибний, хоча насправді він таким не є. Такі смислові перекручення свідчать про істотні недоліки морального розвитку значної кількості людей. Ідеться про суб'єктивність у міжлюдських взаєминах, коли одна людина у стосунках з іншою керується власною логікою, далекою від моральної досконалості. При цьому дається взнаки її егоцентрична позиція.

Розрізняють два види підозри, що виникає між вихованцями:

• 1. Вихованець демонструє підозру у мовленнєвій формі ровесникові, який глузував із нього, ображав його чи негідно поводився з ним. Тепер цей ровесник виявив повагу до нього, щирість у взаєминах, здійснив хороший вчинок. Однак минулі негативні дії, що відтворилися у свідомості вихованця під час його взаємодії з ровесником, не дозволили йому бути об'єктивним до нього, його суспільно схвальних намірів. Тому зміни у позиції такого вихованця не відбулося, не поліпшилися і міжособистісні взаємини.

• 2. Вихованець підозріло ставиться до ровесника, який ніяких несхвальних дій щодо нього не чинив і незаслужено терпить за свої добрі справи підозру. Таке ставлення визначається негативною смисло-ціннісною структурою вихованця, яка мотивує його реакцію щодо ровесника.

Виховні дії педагога за першого варіанта міжсуб'єктної ситуації мають передбачати поглиблене розуміння вихованцем свого ровесника. З цією метою педагог доводить до його свідомості, що кожна людина (крім певних негативів) має суспільно цінні якості, і це слід враховувати у міжособистісних взаєминах. За виникнення підозри педагог повинен поручитися за добрі наміри ровесника. Така методична дія спроможна змінити позицію вихованця.

За другого варіанта міжсуб'єктної ситуації педагог має працювати над гальмуванням негативної смисло-ціннісної структури вихованця і утвердженням суспільно важливих моральних якостей як визначальних чинників його гідної поведінки.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологічні джерела виховної майстерності» автора Бех І.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розголос у виховному процесі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Самореалізація як духовно-практичний символ особистості

  • Саморозвиток і процес самореалізації особистості

  • Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості

  • Почуття гідності у духовному розвитку особистості

  • Честь у структурі почуття гідності

  • Культура гідності як мета особистості

  • Гідність як основа духовної свободи особистості

  • Лабіринти духовного розвитку особистості

  • Чинники духовної безпечності особистості

  • Воля у розвитку духовної напруженості особистості

  • Тактика подолання духовної безпечності, утвердження духовної напруженості

  • Духовна культуродомінантність як виховний ідеал

  • Краса духовності

  • Колізія емоційних переживань особистості

  • Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії

  • Контури свободи і розвитку особистості

  • Психонюанси альтруїзму особистості

  • Виховний процес з глибинним психозануренням

  • Акценти процесу самовиховання

  • Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів Я-образу вихованця

  • Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості

  • Вчинкова вибірковість у виховному процесі

  • Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб

  • Перенесення вихованцем власних моральних настанов на іншого

  • Розголос у виховному процесі
  • Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця

  • Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя

  • Звинувачення у виховному процесі

  • Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення

  • Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця

  • Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі

  • Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця

  • Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

  • Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця

  • Ефект іррадіації у виховному процесі

  • Вчинкова контрастність як виховний засіб

  • Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога

  • Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета

  • Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

  • Відповідальність педагога за вихованця

  • Обіцянка і відмова як виховні прийоми

  • Емоційно-поведінкові відхилення вихованця як показники педагогічного орієнтування

  • Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

  • Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності

  • Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості

  • Позитивні і негативні ефекти емоційних комплексів

  • Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню

  • Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

  • Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності

  • Позиції "Я - сильний", "Я - слабкий" у поведінці вихованця

  • Емоційна поразка у вихованні особистості

  • Духовний помисел у саморозвитку вихованця

  • Зобов'язаність-невдячність вихованця іншій людині як дві його поведінкові позиції

  • Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі

  • Малодушність в особистісній недосконалості вихованця

  • Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками

  • Явище підкорення у неформальній групі вихованців

  • Моральне розуміння в особистісному становленні вихованця

  • Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності

  • Педагогічна техніка визначення справжнього мотиву вчинку вихованця

  • Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією

  • Прийнятне виховне домагання як методична мета

  • Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця

  • Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця

  • Виховний поступ від виконавських обов'язків до обов'язків управлінських

  • Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей

  • Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень

  • Вередування як спосіб поведінки вихованців

  • Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця

  • Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця

  • Самовпевненість вихованця

  • Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків

  • Прагнення вихованця до переваги

  • Два прояви і два сенси приниження

  • Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості

  • Особистісні табу та активи вихователя

  • Вікова трансформація розвитку особистості і у виховному контексті

  • Метод педагогічного умовляння у вихованні особистості

  • Особливості задавання вихованцю особистісно розвивальної перспективи

  • Емоційно-змістове поглиблення внутрішньої ситуації "обтяжливості усвідомлення вихованцем своїх суспільно несхвальних діянь"

  • Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння

  • Ситуації зваблювання у корекційному впливі на вихованця

  • Закид у суб'єкт-суб'єктній виховній взаємодії

  • Діагностування моральної вихованості школяра

  • Методика "Вимірювання особистісних якостей учнів середнього і старшого шкільного віку"

  • Методика "Оцінна шкала прояву суспільних і моральних якостей підлітків і старшокласників"

  • Наука творення особистості у працях майстрів педагогіки

  • Естетика духовності Василя Сухомлинського

  • Короткий термінологічний словник

  • Література